“Я битимусь за свою країну”, — переселенка з Маріуполя стала прикордонницею через війну

Олена Кошарська

Тут і далі фото з порталу МВС

Вперше війна застала її, коли дівчині було ще 12 років.
А під час повномасштабного вторгнення Карина була змушена покинути рідне місто.
Вона пробувала потрапити до лав ЗСУ, та у військкоматі їй відмовили.
Тоді маріупольчанка втупила до прикордонного вишу.

Карина разом зі своїми батьками жила в Маріуполі. Коли у 2014 росія спробувала захопити Україну, дівчині було всього 12 років. Школярка тоді активно допомагала батькам у волонтерській діяльності – плела маскувальні сітки, пакувала продукти, роздавала проукраїнські листівки на вулицях Маріуполя.

У 2022 війна постукала в двері маріупольчанки вдруге. Та цього разу все змінилося. Дівчина подорослішала і вирішила захищати своє місто і країну. Історію Карини розповіли у Міністерстві внутрішніх справ.

Перша професія — невійськова

У 2016 році Карина їздила до табору в Литві. Там вона отримала первинні знання про військовий вишкіл: діти вчились жити у лісі в спартанських умовах, купались у річці, ходили стройовим кроком і навіть пробували стріляти.

Відео дня

Зізнається, було складно, проте такий досвід їй дуже сподобався й виявився корисним. Але після випуску зі школи професію Карина обрала зовсім невійськову. Вона закінчила музичне училище та вступила до консерваторії.

Дівчина ще у юному віці отримала титул «Найкраща піаністка Донбасу». Згодом зрозуміла, що музика — все ж більше хобі, аніж справа всього життя.

Та 24 лютого 2022 року все змінилося.

Евакуація та розлука з батьком

Той день став переломним днем у житті Карини та її родини. На очах руйнувалось все звичне: місто знищували окупанти, рідний дім довелося покинути і розлучитися з батьком, який не встиг виїхати з Маріуполя.

У Запоріжжі, після переїзду, дівчина разом із матір’ю та сестрою продовжила волонтерити. Вони збирали й розвозили гуманітарну допомогу, розливали коктейлі Молотова, шукали на всіх ресурсах і надавали переселенцям інформацію про стан їх будинків, допомагали знайти рідних.

Батько, який залишився а Маріуполі, був інженером за освітою. Він допомагав мешканцям прикордонного міста відновлювати зруйноване житло, своїми силами намагався ремонтувати мобільні ретранслятори, аби забезпечити зв’язок. Згодом, дуже складними шляхами, йому таки вдалося виїхати зі вщент зруйнованого міста та возз’єднатися з родиною.

У 20 років пішла у військкомат

Хвилюючись про майбутнє дітей, батьки запропонували їм їхати за кордон. Та замість того, аби збирати валізи, Карина пішла у військкомат — проситися на військову службу.

— Маю бути тут! Я вмію тримати зброю, а отже битимусь за свою країну й відвоюю свій Маріуполь, — заявила дівчина.

Але жодна військова частина не поспішала підписувати контракт із нею контракт. Тендітну 20-річну дівчину не хотіли навіть ставити на військовий облік. Тоді наполеглива Карина влаштувалась працювати у військкомат.

Там вона зустріла знайомого прикордонника. Він порекомендував спробувати вступити у прикордонний виш. Спочатку дівчина не сприйняла цю пораду серйозно, проте згодом вирішила, що їй справді потрібна військова освіта.

“Ще послужу в Маріупольському морському порту”

Нині Карина навчається на факультеті безпеки державного кордону Національної академії Держприкордонслужби України у Хмельницькому. В закладі зазначають, що вона впевнено справляється з усіма службовими завданнями, добре вчиться, бере активну участь у курсантській самодіяльності. Тепер до захоплень дівчини, крім фортепіано і співу, додались заняття з рукопашного бою.

— Коли вороги забирають твоє життя, коли руйнують все, що любиш – захищати кордон Батьківщини стає твоєю ідеологією. Робитиму все, щоб звільнити моє місто, і точно послужу в Маріупольському морському порту, — додає Карина.

Дівчина мріє повернутися у звільнений український Маріуполь, вдихнути повітря рідного краю та зустрітися з близькими людьми.

Читайте також:

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.