ТОП -25. Марія Ясіновська, Солістка Хмельницької обласної філармонії та Органного залу, народна артистка України

Всім Хмельницький

Народилась 1959 року у Тернопільській області. Солістка Хмельницької обласної філармонії та Органного залу, народна артистка України, володарка золотої Патріаршої медалі, лауреат премії ім.Богдана Хмельницького.

М. Ясіновська закінчила Донецьку державну консерваторію ім. С. Прокоф’єва в 1988 р. за фахом оперний та камерний співак.

За час роботи в обласній філармонії та Органному залі з сольними концертами побувала в різних країнах: США, Швеція, Польща, Німеччина,Болгарія, Сербія, Італія, Росія.Знялась у фільмі „Музика моєї душі” в 1995 році.

Записала два магнітоальбоми: „Нас поєднає вальс” і „Музика моєї душі”.

Відео дня

> Брала участь в фестивалях органної та камерної музики в містах: Калінінград (Росія), Київ, Львів, Рівне, Суми, Біла Церква.

Чому саме оперний спів? Можливо, тому, що родом з Тернопільської області і пишаюся тим, що є землячкою найславетнішої української співачки Соломії Крушельницької, яка співала в кращих оперних театрах світу.
Її рівня сьогодні так ніхто й не досягнув.

Ще однією причиною моєї любові до академічного співу було те, що мій тато Іван Іванович та мама Ганна Гнатівна прекрасно співали і передали любов до співу й мені. Тата вже сім років як немає, а мама й досі співає в церковному хорі. А в церкві академічний спів, і я його чула змалечку. Перша пісня, якої навчила мене мама, – «Ой, не світи, місяченьку», – досить непроста, з неї починають уроки академічного вокалу в музичному училищі.

– А як Ви відпочиваєте? Чи у Вас немає на це часу?

– Можна сказати, що немає. Я обожнюю тварин, але не маю їх, бо відповідальна. Тому не хочу, щоб мій улюбленець сидів удома сам, голодний і недоглянутий. А в дворі тваринок, які там живуть, ніколи не забуваю почастувати смачненьким.

На книги теж немає часу, хіба що після концерту іноді дивлюся кіно, де не треба думати, хвилюватися, і де знаю, чим усе закінчиться.

На фітнес часу я також не маю. Проте намагаюся тримати форму, і коли з’являються зайві кілограми, добре подумаю, чи варто з’їсти шоколадні цукерки, чи, може, вже не варто. А ще я ніколи не їм морозива, мені навіть сік в мікрохвильовці підігрівають.

Зате, я дуже люблю готувати, і в мене це гарно виходить. У нас на Західній Україні взагалі дуже смачно готують. Коли на Різдво приїжджаю до мами, ми готуємо всі страви, які мають бути на святій вечері: борщ з грибами, вареники з капустою, кутю…

Я взагалі по життю весела, а коли, буває, защемить, згадую пісню, якої ще маленькою мене навчила мама:

Ой, не світи, місяченьку, Не світи нікому. Тільки світи миленькому, Як іде додому…».