Дочці сказали, щоб мовчала про полон, бо її батьки у Криму

Хмельницький приймає переселенців з окупованого Криму. Перша родина, яка оселилася у нашому місті, – батьки активістки столичного «Автомайдану» Олександри Рязанцевої, яку кілька днів протримали у полоні невідомі у військовій формі в Криму

Про Шуру Рязанцеву та Катерину Бутко Україна дізналася у березні. Активісток автомайдану, які везли в тоді вже окупований Крим прапори України та листи підтримки для українських військових, зупинили на КПП. За патріотичні символи та татуювання у пам’ять про Небесну сотню на руці у Шури над дівчатами знущалися три дні. А після того як активісток звільнили з полону, батьки Рязанцевої були змушені покинути півострів.

У Хмельницькому подружжя пенсіонерів знайшло новий дім. Вони не падають духом, гарно виглядають та впевнені, що у них попереду ще багато чудових та мирних днів. Обоє розмовляють російською, але добре розуміють українську. У розмові жартують та посміхаються. Доньку, яка продовжує залишається активісткою майдану, не засуджують. 

Не змирилися з окупацією

Відео дня

Юрій Олександрович та Лідія Іванівна з тривогою спостерігали за тим, як розвивається революція в країні. Вони постійно дивилися телевізор, активно користувалися Інтернетом та підтримували зв'язок із молодшою донькою Шурою, яка була активним учасником «Автомайдану» та допомагала пораненим. 

Сім’я не визнавала російської влади у Криму. Хоч жителів агітували прихильники нової самопроголошеної влади, але Рязанцеви стояли на своєму. 

- Поки були всі ці події, я пересварився із деякими друзями-військовими, які зайняли проросійську позицію і зі своїм зомбоящиком російського телебачення втратили  здоровий глузд, - каже Юрій Рязанцев. – Я досі як колишній військовий не можу зрозуміти, як росіяни, наші браття, з якими ми разом служили в Радянській армії, захватили Крим. Після того, що відбулося, ми зрозуміли, що жити в тій країні не хочемо. Я разом з іншими афганцями, коли захоплювали військові частини, у живому ланцюгу стояв в обороні. Можливо, це було неефективно, але ми показали свою позицію. 

Допитували і пограбували

Останньою краплею для сім’ї Рязанцевих стало затримання їхньої доньки Шури, яка  разом із прес-секретарем «Автомайдану» Катериною Бутко поїхали в Крим. Дівчата хотіли передати адресовані військовим з Чорноморську та Євпаторії листи від жінок з майдану. Заодно Шура хотіла побачитися з батьками.

- Від цієї ідеї я відмовляв її, бо наше село знаходиться за 70 кілометрів від КПП «Турецький вал» біля міста Армянськ, - каже Юрій Рязанцев. -  Я знав, що там на контролі стояв севастопольсько-ялтинський «Беркут», кубанські казаки та російські військові без розпізнавальних знаків. Але вона не послухала і поїхала.

Дівчата під'їхали до межі на автомобілі Рязанцевої, який був зареєстрований за місцем прописки в Криму. Машина жіноча, номери кримські, тому жодних хвилювань у активісток не було. Це сталося 9 березня. Але авто зупинили, усі речі в салоні та багажнику передивилися, а дівчат забрали на допит, бо побачили у машині прапор організації, а на руці у Шури – патріотичне татуювання.

- На КПП Шура зі сльозами та в істериці встигла зробити один дзвінок: «Папа, мене не пускають в Крим». Я наказав доньці повертатися назад, але зв'язок перервався. У дівчат забрали телефони, ноутбуки. Як потім з’ясувалося, вони побачили доньчине татуювання  та прапор «Автомайдану», що і стало причиною затримання… Коли була стрілянина на Інститутській, наша дочка також була там. Вона познайомилася з хлопчиком з Івано-Франківської області. Він закрив її собою від кулі, а сам отримав смертельне поранення. В пам'ять про ці події Шура зробила собі татуювання на зап’ястку «Небесна сотня». 

Ми довго не думали, стрибнули в авто і поїхали в Армянськ. Я спеціально надягнув афганську форму з орденами, щоб не викликати шквал негативу за дочку. Коли ми проїжджали повз пост, то побачили таке, що важко описати… Убогі, страшні жінки, якась недоглянута молодь в спортивних костюмах і в балаклавах на обличчях. Беркут з російськими прапорами, снайперські гнізда… 

Погрожували розправою

Авто Олександри батьки не знайшли. Вони доїхали до українських прикордонників, але там також не бачили описаної машини. Коли Рязанцеви повернулися і проходили вже другий контроль, Юрій розпитував у російських воєнних, де його дочка. Поки вони говорили, Олександру та Катерину вивели в оточенні 50 чоловіків. Обидві були заплакані, волосся шматками вирване. На очах у Рязанцевих дівчатам з рук зірвали скотч.  Активісток знову забрали начебто для того, щоб вони дали свідчення. Дівчат відвезли в Севастополь в розвідку Чорноморського флоту Російської Федерації. Авто, як речовий доказ, залишили. Два дні батьки всіма зусиллями, з допомогою знайомих, намагалися знайти доньку, але без результату.  

- Їх допитували, ставили на коліна, вони намагалися їх зламати, принизити, - каже Юрій Рязанцев. – У дівчат хотіли дізнатися, хто їм платить, на кого вони працюють, чи вони з Правого сектору, чи ні. У них забрали гроші, картки, техніку і нічого не повернули. Коли дівчат відпустили, в Херсоні їх зустрів «Автомайдан». Донька подзвонила і сказала, що в Криму нам робити нічого і треба готуватися до переїзду. Причина – Шурі сказали, що якщо вона хоч словом промовиться про те, що сталося, то нехай не забуває, що її батьки залишаються в Криму. 

Хочуть залишитися 

Рязанцеви кинули в автомобіль найнеобхідніше – документи, одяг, телевізор та заощадження, які берегли для спорудження паркану, й виїхали з Криму. Ці гроші і стали стартовим капіталом нового життя.

Перші два тижні жили в одному зі столичних готелів, багато грошей витрачали на їжу. Їм пропонували оселитися в одному з санаторіїв, але там би їм довелося мешкати окремо однин від одного. У Хмельницькому, де, до речі, проживає двоюрідна сестра Юрія Рязанцева, кримчан спочатку оселили у дачному масиві на вулиці Західно-Окружній, біля Царського озера. Про це подбав громадський Центр допомоги мешканцям Криму. Втім Лідії Рязанцевій, яка хворіє на цукровий діабет і є інвалідом ІІ групи, було важко підійматися на другий поверх по крутих східцях через слабкість в ногах.

Подружжю запропонували для тимчасового проживання трикімнатну квартиру у новобудові неподалік автовокзалу № 1. Уже декілька днів вони проживають там, з власником домовилися на безкоштовне проживання з оплатою комунальних послуг. Юрій Рязанцев  останні п’ять років працював інструктором з водіння, тому зараз планує підшукати роботу в місцевій автошколі. 

- Ми розуміємо, що це тимчасово, але зараз це найкращий варіант, - каже Лідія Рязанцева. – Ми жили забезпечено і звикли до комфорту, тому жити з власником не дуже й хотіли. Тому коли дізналися, що можемо жити окремо і платити лише за комунальні послуги, погодилися. А за нашим будинком в Криму доглядають сусіди. Думаю, що про нашу доньку забудуть, все заспокоється і можна буде повернутися назад. Але ми не хочемо жити в Росії після того, що відбулося, коли до тебе таке ставлення. Ми сучасні люди, знаємо, що відбувається, і не хочемо жити в такому вакуумі… Підкупили нас в Хмельницькому своєю добротою та хорошим ставленням, плануємо залишитися тут й надалі. Коли сусіди побачили, що під вікнами автомобіль паркується з кримськими номерами, почали приносити нам їжу.

Наразі рахунки подружжя заблоковані, тому розраховувати на пенсію поки що не можуть. Кримчани хочуть залишитися у місті та вже думають про перспективу купівлі невеличкої хатинки. А поки Лідії Рязанцевій, яка хворіє на цукровий діабет, постійно потрібен інсулін, а Юрію Рязанцеву, який також хворіє на цукровий діабет, потрібно пройти стаціонарне лікування.

Для бажаючих підтримати переселенців публікуємо контактний номер волонтера – 097-80-90-769, Валентина.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.