Історії матерів з Хмельниччини, які чекають полонених синів додому

• Сотні українських захисників досі перебувають у російському полоні. 
• Матері з Хмельниччини чекають на звістку від синів вже півтори роки. 
• Що відомо про полонених військових? Зібрали історії трьох захисників та розповіді про сподівання їхніх близьких. 

Вони живуть від одного обміну полоненими до іншого. Щоразу страшно і хвилююче не побачити у списках рідного прізвища. І так півтора роки, які тягнуться для жінок безкінечно довго. Вони - матері захисників з Хмельниччини. Їхні сини мужньо обороняли Маріуполь в перші місяці повномасштабної війни, потім опинились у пеклі російського полону. Досі від них немає жодної звістки. Розповідаємо історії трьох військових. 

Боронив Маріуполь, коли йому було всього 18

Дмитро Джус - один із захисників, кого досі не повернули з російського полону. Морський піхотинець мужньо пройшов бої за Маріуполь. Рідні завжди з нетерпінням чекають на новий обмін полонених. Але рідного імені у списках не було. 

Дмитро - боєць 36-ої окремої бригади морської піхоти. Хлопець родом із Старокостянтинова. Майже одразу після школи він вирішив пов’язати життя з військовою службою. Підписавши контракт, юнак став на захист країни.

У Маріуполь Дмитро потрапив зовсім юним - у 18 років. Його мама розповідала, що син довгий час навіть не зізнавався, що він там.  Не хотів, аби хвилювалась. 

Дмитро виходив на зв’язок півтора роки тому. За словами матері Людмили, тоді морські піхотинці перебували на заводі Ілліча, що у Маріуполі. На той момент близькі не знали точно про його місцезнаходження, тому мама навіть подала у розшук. Так вдалось дізнатись, звідки були зафіксовані останні дзвінки сина. 

Відомо, що у квітні 2022 частину українських захисників взяли у полон. Серед них і Дмитра Джуса, якому на той момент було 19 років. 

Історію Дмитра Джуса ми розповідали на нашому сайті рівно рік тому.  Наразі йде 18 місяць, як він у російському полоні. Матір досі з нетерпінням чекає на будь-яку інформацію про сина. 

-  9 березня синові буде вже 21 рік. На заводі Ілліча йому виповнилось 19, а 20 - у полоні. Надіюсь, що в 21 він вже буде вдома, - каже мама захисника Людмила. 

За словами матері, кілька військових, які теж були на заводі, вже звільнили. Однак інформації про Дмитра ніхто не озвучує. Наразі жінка разом з іншими матерями стукає у всі двері, аби привернути увагу влади до полонених хлопців, зокрема з 36-ої бригади морської піхоти. 

Мріяв бути в “Азові” з 16 років

Ілля Воронович - азовець родом зі Славути на Хмельниччині. Зараз йому 22 і вже більше року військовий перебуває у полоні. 

У рідній Славуті хлопець навчався до дев’ятого класу, згодом вступив до лісотехнічного коледжу Кременця на Тернопільщині. Матір Наталія Воронович розповіла, що син змусив її хвилюватись, коли ошелешив новиною про те, що хоче йти в полк “Азов”. Жінка спочатку пробувала його відмовити, але згодом підтримала. 

Після навчання Ілля пішов на строкову військову службу й почав активно готуватись до здійснення своїх планів. 

Далі була служба в Нацгвардії, курс молодого бійця і дзвінок Іллі про те, що він вже азовець. 

На момент повномасштабного вторгнення, військовий був у Маріуполі. Про те, що син на “Азовсталі”, Наталія дізналась у квітні 2022. Вже пізніше рідні отримали інформацію, що захисників евакуювали в Оленівку. За словами матері, Ілля вийшов з “Азовсталі” пораненим. 

На той момент хлопець рахувався безвісти зниклим. А після теракту в Оленівці на Донеччині близькі знайшли Іллю в списку полонених. Зв’язку з ним досі немає. 

Нагадаємо, матір раніше розповідала журналістці vsim.ua, що випадково побачила сина на відео пропагандистів. Це і було підтвердженням того, що він у російському полоні. Наталія Воронович тоді ледь його впізнала - він був пораненим і втратив половину своєї ваги. 

Наразі Наталія чекає дзвінок від сина вже майже півтора роки. 

-  На жаль, до цього часу ніяких звісток. Приблизна і не підтверджена інформація, що по травень десь бачили на Донеччині. Це і все. Ми робимо все можливе, щоб їх повернути, але поки - безрезультатно. Надіємось і чекаємо, - каже Наталія. 

Азовець, який пережив теракт в Оленівці

Олег Демчук - ще один з військових, який досі не повернувся додому. Він азовець, механік БТР-4 і оборонець Маріуполя. Там він брав участь у боях за місто. В березні 2022 його нагородили орденом “За мужність II ступеня”.

Відомо, що разом з іншими побратимами Олег вийшов з “Азовсталі” за наказом командирів. Нагадаємо, це було 18 травня. За словами рідних, після того його вивезли в Оленівську колонію, де він пережив тортури. Про це журналістам vsim.ua розповіла матір Тетяна Демчук. 

-  В Оленівській колонії вони зазнали нелюдське відношення, тортури, моріння голодом та недостачу води, нелюдські умови проживання, спання на землі. Також мій Олег пережив теракт в Оленівській колонії. Як наслідок - множинне роздроблення стегнової кістки лівої ноги і потрапляння в Донецький госпіталь, - розповідала Тетяна Демчук. 

За словами мами, із Олегом вона втратила зв’язок ще задовго до Оленівки. А про те, що він вижив, дізналась з відео російських пропагандистів. Мовляв, з українськими захисниками окупанти записали інтерв’ю, на якому Тетяна впізнала змарнілого і виснаженого сина. 

Востаннє ми публікували історію Олега наприкінці вересня минулого року. Тоді рідні поширювали фото військового з проханням повернути його додому. Адже він потребував кваліфікованої медичної допомоги. 

Зараз, каже Тетяна Демчук, звістки про сина досі немає. Тим часом жінка разом з іншими матерями щоп’ятниці виходить на акцію в центрі Хмельницького, аби привернути увагу суспільства до військових, які перебувають в полоні. 

Читайте також:

• Був у полоні дев’ять місяців. Історія звільненого парамедика Ореста Грицюка з Хмельниччини
• Пішов на Схід ще в 2021-му. Історія “залізного” танкіста із Ярмолинець

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.