- Останній раз я бачив його в Криму, де він виконував свої професійні обов’язки. Тоді я підійшов до бронетранспортера та побачив його повного оптимізму, віри та надії в те, що він повернеться додому, в свою сім’ю, яку він любив безмірно... Я пам’ятаю як він одружився і в нього народилася дитина. Він жив нашим колективом. Він герой, бо завершив своє життя, коли врятував декількох офіцерів та прапорщиків, коли їхня машина перевернулася. Він разом із ще одним офіцером поїхав рятувати людей, які були під розстрілом. Цим людям загрожувала смерть. Він їх врятував, але сам підірвався на фугасі.., - каже ректор Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького Валерій Райко.
З самого ранку біля одного із будинків по вулиці Вишневій збиралися люди. Сьогодні вони прийшли попрощатися з героєм, який загинув в зоні проведення антитерористичної операції на Сході. Рідні, знайомі та колеги розповідають, що 44-річного Павла Дияка не було вдома близько трьох місяців. Увесь цей час він виконував свій службовий обов’язок. Майже два місяці прапорщик знаходився на адміністративному кордоні з Кримом, а потім поїхав захищати країну від нападників на Схід.
В Хмельницькому чоловіка чекали дружина та дві доньки.
- Три місяці він не був вдома. Жінка йому дзвонила постійно, наші люди також тримали з ним зв'язок. Зранку 12 липня жінка з ним ще говорила. Він казав їй, що ще трішки і він повернеться додому. Але вже ввечері ось так сталося… Знаю, що ще один наводчик, який був разом з Павлом, сильно обгорів. Зараз він знаходиться в госпіталі, - каже колишній сержант кафедри стрільби Національної академії Державної прикордонної служби імені Богдана Хмельницького Сергій Маселко.
До будинку Дияків прийшло багато людей із вінками та квітами. Також було чимало колег Павла Станіславовича з прикордонної академії. Люди у чорному, старі і молоді з мокрими від сліз очима стояли і на подвір’ї, і за воротами. Присутні говорили яким Павло Дияк був хорошим спеціалістом та сильною духом людиною.
- Він був справжній фахівець. Він розбирався в автомобілях та міг відремонтувати будь-який телевізор. Всі зверталися до нього, а він нікому не відмовляв. Павло працював ще при попередніх ректорах академії, він був їхнім водієм, а потім перевівся в головний навчальний центр і там служив до кінця. Коли наших почали призивати у Слов’янськ і Донецьк, він поїхав також, - каже начальник групи навчальних транспортних засобів Національної академії Державної прикордонної служби імені Богдана Хмельницького Василь Котлінський.
Поховали Павла Станіславовича на кладовищі у Гречанах.
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.