«Незнана Хмельниччина»: палац Сангушків і цвинтар-музей у 600-літньому Ізяславі

Для того, аби розповісти історію Ізяслава, звісно, не вистачить коротенької статті. Власне, не вистачить і товстої книжки, адже сьогоднішнє провінційне містечко має більш ніж 600-літню історію, сповнену буремними подіями. Тож сьогодні мандруємо до Ізяслава за неймовірними враженнями, адже тут їх не бракує!

Від Заслава до Ізяслава

До багатьох цікавих та мальовничих місцин у нашій області можна застосувати слова: незаслужено забутий туристами. Це на всі сто відсотків стосується Ізяслава, котрий, ніби і розташований не надто далеко від транзитних шляхів, і має свою сяку-таку інфраструктуру, але туристи сюди навідуються вкрай рідко, тож місцева влада чомусь уже не один десяток років ігнорує родзинки міста – ті залишки історичної старовини, завдяки котрим Ізяслав міг би посісти своє поважне місце серед історичних містечок заходу нашої країни.

Мальовнича Горинь

Перші згадки про Старий Заслав – містечко, з якого, власне, і постав Ізяслав, трапляються під 1390 роком і одразу ж історія міста сповнюється перипетіями та подіями, про котрі написано не одну історичну працю. Наразі ми не будемо зупинятися на подіях сивої давнини, а, зважаючи, що приїхали ми до Ізяслава автобусом, одразу ж із автобусної станції рушимо на пошуки цікавинок.

Цвинтар - музей під відкритим небом

Як частенько трапляється, на початку подорожі втрапляємо на… цвинтарі – такі собі музеї під відкритим небом, котрі можуть розповісти багато цікавого, варто лише продертися крізь кущі. Майже симетрично через дорогу розташовані православний та католицький цвинтарі. Налякані високим парканом навколо католицького, спершу йдемо на православний. Мармурові надгробки зі старими «ятями» та твердими знаками, дати поховання початку минулого століття, «титулярный советник», «почтмейстер» на написах – чим не музей?

Містична брама на цвинтар

Переходимо через дорогу і все ж потрапляємо на католицький цвинтар, дбайливо розчищений. Тут багато надгробних статуй, нетрадиційних для православних, є навіть невеличка каплиця, на жаль, невідомо чия…

На фотосесію - до палацу Сангушків

Спускаємося до центру містечка та направляємося до однієї з родзинок Ізяслава – чудового костелу Святого Йосипа 1747-1755 років побудови. Костел – типово європейський, схожих є багато у Білорусі та Польщі. Потрапити всередину теж необхідно, хоча храм і не вражає розписами, але дуже гарний. Тож завітайте до Ізяслава або у суботу під вечір, або ж у неділю вранці.

Костел виглядає доглянутим...

Поруч із костелом розташовані й головні окраси Ізяслава – руїни палаців Заславських та Сангушків, за котрими дбайливо доглядає місцева небайдужа молодь, котра розуміє, що втрата своєї історії може бути катастрофічною. Руїни палацу Сангушків, 1754 року побудови, досі вражають, тут можна робити неймовірні фото, тим більше, що останнім часом палац розчищений від заростів силами активістів.

Про палац Заславських

Палац Заславських, розташований поруч, трохи скромніший, але через це не менш значимий та цікавий. Збудований у XVI столітті він і досі вражає. Більше пощастило колишнім князівським стайням, котрі збереглися й донині використовуються міською владою. 

Палацовим комплексом понад широкою тут Горинню потрібно гуляти без поспіху, насолоджуватися краєвидами та відчути на собі неспішний плин життя, поринути в ту чудову епоху, коли містом володіли дбайливі господарі – князі Сангушки та Заславські.

Від Старозаславського замку залишились лише руїни...

Замок-скарбниця

Від палаців йдемо у «старе місто» - містком через Горинь та одразу ж повертаємо ліворуч, де на горбочку височить ще одна історична споруда, котру називають то Старозаславським замком, то скарбницею. Ймовірно, саме тут і стояв перший оборонний замок у Старому Заславі, котрий пізніше використовувався як скарбниця. Споруда, котра датується XV століттям варта того, щоб нею прогулятися. Звідси також відкриваються чудові краєвиди на палацовий комплекс.

Йдемо до старого міста, де частково збереглася старовинна забудова. Зокрема, в старих торгових рядах і нині знаходяться крамниці, але нас цікавить височезна споруда храму Святого Івана Хрестителя 1599 року побудови! Вежу видно здалеку, тож не проминете, а роздивитися титанічну споруду потрібно обов’язково. Храм також дбайливо розчищений активістами та охороняється місцевою молоддю!

Від храму Івана Хрестителя сьогодні в наш час залишилось дуже мало

Біля храму варто розпитати дорогу до ще одного цвинтаря поруч, адже там теж є багато цікавого. Зокрема – дивний чавунний пам’ятник на могилі… власника ливарні Леонса Кіршнера, котрий навіть власну смерть перетворив на рекламу свого продукту!

Чавунний надгробок Кіршнера

На фото - табу

Ну і, звісно, не можна оминути увагою цікаву споруду, стіни котрої зустрічають нас ще при переході через Горинь. Це - костел святого Михайла та монастир ордену отців бернардинців 1602-1630 років. Проте, потрапити всередину не вдасться, адже зараз там в’язниця суворого режиму. Навіть фотографувати білі стіни потрібно обережно, адже запросто можна натрапити на охорону, котра може попросити видалити фото. Все-таки – режимний об’єкт.

Опісля ж мандрівки обома містечками, по обидва боки Горині, як навчені досвідом, просто рекомендуємо повернутися до палацового комплексу, всістися на кручах понад річкою та насолодитися неймовірними краєвидами та найсмачнішим пивом у світі «Князь Сангушко», котре вариться у Славуті і яке можна знайти у місцевих магазинах. Запевняємо – кращого хмільного напою ви ще не куштували!

Височіє монастир бернардинців

Загалом Ізяслав залишає по собі змішані враження. Тут неймовірно гарно і хочеться провести у містечку принаймні кілька днів, відвідати місцевий музей у Будинку Культури, побродити містом із екскурсоводом, тощо. А з іншого боку дивуєшся із місцевої влади, котра не опікується унікальними пам’ятками, полишаючи їх напризволяще. Тішить лише те, що місцеві небайдужі активісти не кинуть на півдорозі розпочату справу і колись таки рине у старовинний Заслав потік туристів.
Від Хмельницького до Ізяслава 106 кілометрів непоганими дорогами, тож без вагань вирушайте у подорож вихідного дня! Впевнені – вона вам сподобається!

Читайте також: "Незнана Хмельниччина": руїни Зіньківської фортеці і храм, якому понад 500 років

"Незнана Хмельниччина". Тарноруда - багате історією село на кордоні

"Незнана Хмельниччина". Школи в палацах і музей Ахматової
«Незнана Хмельниччина». Мальовничі краєвиди і неймовірні пам'ятки Хмельницького району

«Незнана Хмельниччина»: Антоніни - перлина, яка руйнується
«Незнана Хмельниччина»: скандал із Глібовим і палац у Чорному Острові
 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.