Партнер рубрики Подорожі

«Незнана Хмельниччина»: Антоніни - перлина, яка руйнується

«Незнана Хмельниччина»: Антоніни - перлина, яка руйнується
  • Юрій Даценко та його дружина Катерина мотоциклом об’їхали усю Хмельниччину і побували у неймовірних місцях.
  • Про те, що знаходиться зовсім поруч і що варте вашої уваги вони розповідатимуть на vsim.ua.
  • Історія мандрівників про неймовірні Антоніни, які претендують на звання перлини Поділля.  

Цього разу хочемо запросити вас у подорож до сусіднього Красилівського району у селище Антоніни. Хоча, така назва у поселення з’явилася не одразу, та, давайте по-порядку.

Романтична історія

Селище під назвою Голодиківці вперше згадується у далекому 1593 році, трохи пізніша назва – Голодьки, або ж Холодьки.

Сучасна музична школа.\ в Антонінах.

Свою сучасну назву селище несе з 1770 року, котру отримало на честь дружини власника села, яка походила з князівського роду Санґушків. У 1760 роках власниця села Барбара Санґушкова віддала Голодьки у довготермінове користування регенту коронної канцелярії Ігнацію Мальчевському, котрий був одружений на її сестрі Антоніні з Дуніних. Подружжя поселяється в Голодьках, Ігнацій будує тут палац, закладає на берегах Ікопоті парк і називає розкішну резиденцію іменем своєї коханої дружини Антоніни. Згодом ця назва прижилася і до села. Ось така романтична історія.

Від Санґушків Антоніни переходять у власність до ще одного шляхетного роду – Потоцьких. У кінці ХІХ століття в Антонінах розташовувалася центральна резиденція величезного маєтку Юзефа Миколая Потоцького та його родини. Юзеф Миколай розбудував Антонінський палац та заклав ботанічний сад, власне, все, що на сьогодні залишился в Антонінах зі старовини – то забудова часів Юзефа Миколая Потоцького.

У чорному для власників резиденції 1918 році Потоцькі залишають Антоніни та переїздять до Франції. Неймовірної краси палац руйнується більшовиками, селище занепадає та назавжди забуває про свою колишню красу та велич.

Брама місцевого цвинтаря.

Ми не могли оминути увагою Антонін, тим більше, що дістатися туди можна за якусь годину їзди автомобілем цілком пристойними дорогами. З Хмельницького їдемо до Красилова, проїздимо місто наскрізь та орієнтуємося на Чернелівку, звідки пряма дорога до Антонін.

Не доїжджаючи до села уважно поглядаємо ліворуч, адже понад трасою височіє могутня брама старого цвинтаря із римськими цифрами на позначення 1917 року. На жаль, ця брама – єдине, що залишилося від цвинтаря, бо старих поховань на ньому ми не знайшли, лише кілька сучасних.

Палацова огорожа.


Зруйнований палац і сільрада в гаражі

Зупинятися рекомендуємо у самісінькому центрі селища, біля палацової огорожі, котру не сплутаєш ні з чим. Звідси зручно прогулятися пішки, аби обдивитися усі цікавинки Антонін.

Перш за все, звісно, йдемо до колишньої резиденції, від котрої залишилося не так уже й мало, щоправда, основної родзинки – розкішного Антонінського палацу, знищеного більшовицькими агресорами у 1919 році – немає. Та він зберігся на числених старих фотографіях, котрі можна легко знайти у мережі.

Кінний манеж.

Зараз тут стадіон, поруч із котрим збереглося приміщення колишнього кінного манежу (Антоніни славилися своїми породистими кіньми) та чималенька будівля палацового флігелю, котру часто помилково сприймають за сам палац.

Палацовий флігель.

Одне крило флігелю у жалюгідному стані, хоча й, на щастя, відносно недавно перекрите новим дахом, щоб уберегти споруду від цілковитого руйнування. Сподіваємося, що на цьому влада селища не зупиниться і доведе до ладу старовинну будівлю – одну з числених візитівок Антонін.

В приміщенні сучасної сільради раніше був гараж.

Наступна цікавинка, котру гріх оминути – це сьогоднішня селищна рада, бібліотека та відділення банку в одному приміщенні, котре колись слугувало Потоцьким... гаражем!

Юзеф Потоцький був затятим автолюбителем і на 1913 рік мав у васності цілих 9(!) автомобілів, що було неймовірною розкішшю. Поруч із колишнім гаражем збереглося приміщення колишньої електростанції та квартири головного механіка резиденції Потоцьких. При такій кількості техніки без нього було не обійтися. І вдумайтеся ще в одне – електростанція! А нам завжди розповідали, що колишні поміщики були нікудишніми хазяями і вміли лише програвати кріпаків у карти.

Електростанція.

Від гаража повертаємо вглиб містечка, де частково збереглася стара забудова. Зачудовано роздивлаємося старовинний будинок, в котрому нині розташовується музична школа, проходимо повз старий магазин, на фасаді котрого значиться дата побудови – 1904, наступний магазин на 10 років молодший – він побудований 1914-го. Переходимо через вузеньку смужку центрального парку на протилежний бік розлогого селищного центру, адже тут теж збереглося кілька старих будинків.

Будинок ветеринара.

Вражає своєю доглянутістю та гарним станом колишній будинок ветеринара кінного заводу з 1900 року. Будівлі 117 років!

Будинок керуючого маєтком.

Перлина, яка руйнується

Зберігся також житловий будинок обслуги маєтку та найцікавіша споруда – колишній розкішний будинок керуючого маєтком. На жаль, споруда у досить плачевному стані, хоча у ній і досі мешкають люди! Без належної уваги зовсім скоро ми можемо назавжди втратити архітектурну перлинку Антонін, котра вже потребує негайного ремонту.

Старий парк.

Повертаємося до центру та до палацової огорожі і йдемо до старого парку. Парк дуже великий і більше схожий на ліс. Якщо пошукати, то можна знайти старовинні місточки понад струмками, а ближче до дороги, котрою ми в’їжджали до селища, спуститися до старої альтанки, поруч із котрою розташована статуя левів.

В історичній будівлі торгують шпалерами.

Мешканці селища радо та люб’язно пускають у старі хати, котрі вражають химерним плануванням, потрібно лише чемно попросити. Ми щиро тішимося, що зараз Антоніни виборюють собі титул перлини нашого краю, адже селище і дійсно дуже гарне. Звісно, всі наші пам’ятки потребують уваги і місцевої влади, і піклування з обласного центру, тоді і дійсно не соромно буде показати туристам збережену старовину.

Антоніни чудово впишуться у тур вихідного дня, адже з обласного центру до селища лише 64 кілометри, тож запасайтеся гарним настроєм та батарейками до фотоапарата – і вперед до Антонін!

Від редакції: Наступного тижня очікуйте нових історії від наших мандрівників! 

Читайте також: 

 

0
0
0
0
Коментарі (3)
  • Юрій Даценко

  • Олександр

    Антоніни - велич? Яка велич? Це просто іграшка пана. Велич - це там де Можайський вперше взлетів чи Меджибіж.

    Юрій Даценко reply Олександр

    Публікую докази величі. Колишньої, звісно. Мені цікаво, навіщо жовчні коментарі?
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні

Новини Хмельницького за сьогодні

18:00 Смерть на кордоні. 34-річного прикордонника з Хмельниччини насмерть збило авто контрабандистів 17:00 Вночі вдарять морози, а вдень - сніг з дощем: яким буде тиждень у Хмельницькому 16:02 Дев'ять вулиць у Хмельницькому залишаться без світла 19 листопада 15:01 На 10 років може сісти 19-річний мешканець Теофіпольщини, який вбив чоловіка одним ударом в голову Від читача 10:09 Теплова катастрофа: Міський голова Києва запропонував план дій щодо виходу із "теплової кризи" 14:00 Хмельничан запрошують на спільний перегляд українських короткометражних фільмів 13:12 Горілка, пиво і коньяк: чоловіка з повними сумками алкоголю затримали біля хмельницького СІЗО photo_camera 12:01 У Шепетівці посеред вулиці згорів автомобіль photo_camera 11:10 Привабливі знижки та "чорні" продавці: як шахраї "розвели" хмельничан на понад 50 тисяч 10:00 На ХАЕС аварійно відключили енергоблок: що сталося 09:01 18 листопада - День працівників сільського господарства 08:00 Рецепт вихідного дня. Готуємо картопляну запіканку з м’ясом
Дивитись ще keyboard_arrow_right
Афіша та квитки на Moemisto.ua Афіша:
Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up