Невідомі підземелля Городка: як старовинні ходи стали проблемою для міста (ФОТО, ВІДЕО)

Тут і далі — фото з сайту «Україна Інкогніта», якщо не вказано інше

• Сотні років тому під Городком на Хмельниччині почали прокладати тунелі.

• З того часу їх використовували по-різному.

• Частиною підземель користуються й досі, проте загалом це проблема для міста.

Під містом Городок Хмельницького району розміщена мережа підземель. Вони почали з’являтися сотні років тому. З того часу їх використовували по-різному — і для укриття від ворогів, і для контрабанди, і для зберігання продуктів. Нині підземелля мало досліджені та є небезпечними через ризик провалів. Про входи до тунелів практично нічого не відомо, а власники домогосподарств уникають уваги до таких об’єктів. У цьому матеріалі розповідаємо, що відомо про підземелля.

Як з’явилися підземелля

Місто Городок розташоване на покладах глин. Точного датування будівництва городоцьких підземель немає. Член команди ГО «Україна інкогніта» Дмитро Полюхович пише, що принаймні частину можна вважати облаштованими у XVII-XVIII століттях, тобто в межах 1601-1800 років. Згадується також і XVI століття, тобто з 1501 року.

Відрізнити тунелі різних століть немає можливості, оскільки технологія однакова. Вона зумовлена однаковими геологічними умовами. З цієї ж причини городоцькі підземелля схожі на підземелля у Києво-Печерській лаврі. Про це йдеться у статті Дмитра Панаїра, яка вийшла на сайті «Збруч» у травні 2013 року.

До появи підземель призвели ряд причин. Перш за все, Поділля було прикордонням між християнським світом та Туреччиною. Через це край зазнавав нападів татар. Крім того, через значну кількість глину використовували для будівництва більшості будівель. Городянам було вигідніше добувати її просто у своєму господарстві, а не везти з місць промислового видобутку. Порожнини, що утворювалися в процесі видобутку, можна було використовувати як погріб.

До того ж у Городку було поширене гончарство, тому глину продовжували видобувати вже для виробництва посуду й черепиці. До слова, існують також підземелля в інших населених пунктах Хмельниччини, серед яких Зіньків, Купин та Сокільці. У всіх трьох свого часу було поширене виробництво кераміки з глини. Подібні мережі тунелів є також в Умані.

Зрештою ці фактори призвели до утворення городоцьких підземель. Підземні приміщення та ходи на території домогосподарств з’єднувалися у підземну вулицю, від якої ходи йшли до Городоцького замку та до лісу навколо міста. Ними городяни користувалися під час нападів татар, аби перейти у безпечніше місце. Серед таких і той же замок. У середині XIX століття Городоцький замок припинив існування, натомість з’явилися легенди про те, що ходи з Городка ведуть у Кам’янець-Подільську фортецю, яка існує й досі.

Зазначимо, що подібні системи ходів були у багатьох містечках цієї частини України. На той час укріплення населених пунктів були слабкими, натомість замкові — міцними. Тому місцеві під час нападів користувалися ходами, щоб дістатися безпечнішого місця.

Як використовували підземелля після зникнення загрози татарських набігів

До кінця XVIII століття система ходів почала занепадати, адже небезпека набігів зникла. Ходи почали використовувати з господарською метою — як погреби та склади. Тому «приватні» частини системи почали відгороджувати від загальної. Останню також продовжили використовувати. Зокрема, є легенди про те, що в ходах переховувався Устим Кармелюк.

Там же переховувалися й викрадачі коней. Згідно з переказами, злодіїв, які діяли поблизу Ярмолинецької корчми, переслідували тільки до Городка. Якщо їх не вдавалося схопити, гонитву припиняли, адже в місті вони наче провалювалися під землю.

У 1960-х роках знайшлося підтвердження цим переказам. Тоді під час будівництва пошти екскаватор докопав до великого підземелля, де були облаштовані стійла. Там же знайшли залишки збруї та підков. Крім того, там було характерне пристосування викрадачів коней, яким випалювали борозни на зубах. Це робили для того, щоб «знизити» вік коня, адже у старіших зуби плоскі. Крадених коней найчастіше продавали у сусідній Галичині, яка тоді належала до Австро-Угорської імперії.

Ще одним застосуванням городоцьких підземель була контрабанда. Це був поширений метод заробітку серед мешканців міста. 1908 року місцева поліція «накрила» один склад контрабанди у підземеллях. Там були алкоголь, тютюнові вироби, парфуми, а ще — великий наклад марксистської газети «Іскра». Видавцем була Російська соціал-демократична робітнича партія.

Газету друкували у Європі та нелегально переправляли до Російської імперії. Це був хороший заробіток для людей, які займалися доставкою. Настільки хороший, що замовники брали з виконавців «відкати». Через Сатанів та Городок пролягав один з основних маршрутів переправки газети з-за кордону.

Одного разу при обстеженні городоцьких катакомб знайшли стару пляшку горілки Бачевського, яку виготовляли у Львові. Вона була однією з найкращих серед тих, які виготовляли в Австро-Угорській імперії. Пляшка була зі збитим горлечком, що може вказувати на те, що випили її в цьому ж таки підземеллі. У будь-якому випадку ця горілка не могла потрапити до Городка легально.

Є припущення, що транспортувати контрабанду через кордон могли також завдяки тунелям. Такі були у розташованому неподалік Сатанові. У XIX та XX століттях в катакомбах часом переховувалися порушники закону, а у 1919 та 1920 роках — також і євреї.

Як тунелі стали проблемою для мешканців

З часом городоцькі підземелля все більше проявлялися як проблема. Так, в кінці 1950-х років у Городку почали будувати універмаг. Під час проведення земляних робіт екскаватор натрапив на кілька тунелів, але належно їх не обстежили.

За словами одного з будівельників, він пройшов тунелем та натрапив на струхлявілі двері. За ними була кімната, а у товщі глини в ній були вирізані лежаки. Там під ковдрами були два людські скелети. Ймовірно, вони переховувалися у кімнаті та загинули від нестачі кисню або отруїлися чадом від полум’я світильника. Автор вказує, що на деяких ділянках підземель є проблеми з доступом кисню. Коли загинули знайдені люди, можна тільки припускати. Це могло статися як у давні часи, так і в роки Другої світової.

Будівельник розповів, що виконроб тоді наказав засипати провал, адже знахідка могла затримати роботи й зірвати графік. Чоловік був впевнений, що смерть не була насильницькою, бо двері були зачинені зсередини. Згодом проблеми з універмагом проявилися знову. 1982 року обвалилося його ліве крило. Руїни стояли кілька років. Одного разу до цього місця намагалися підігнати бульдозер, але той ледь не провалився сам. На початку 2000-х років завалився також і фасад будівлі.

Історію про два скелети підтвердив краєзнавець Олег Федоров. За його словами, проблеми з підземеллями в Городку почалися у середині 1970-х років. Причиною було масове будівництво та прокладання комунікацій в історичному центрі міста. Роботи порушили герметичність тунелів і туди почала потрапляти вода. Це призвело до обвалів, а вони — до ще більшого потрапляння води. Таким чином утворилося замкнене коло. За словами Олега Федорова, всі обвали у центрі міста ставалися відразу після великих злив.

У середині 1980-х років місцевий мешканець Василь Мороз натрапив на підземну криївку просто на своєму подвір’ї. Тоді чоловік добудовував веранду і в одному місці просіла земля. Він не звернув на це увагу, проте через зливу проявилося велике провалля. Чоловік спустився туди та натрапив на довгий коридор та ще два менших. Один із них закінчувався обвалом, а при спробі його розчистити той обвалювався знову.

Найцікавішою знахідкою були чотири невеликі кімнати, витесані у глині. Вони мали гладкі стіни та підлоги. У кожній кімнаті було по два лежаки, теж витесані у глині. Над кожним лежаком були невеликі ніші. Чоловік припускає, що вони були призначені для світильників, бо були у кіптяві. Над лежаками були написи єврейською мовою. Тому він вважає, що там розміщувалася велика єврейська родина або й декілька.

Також, на його думку, там могли переховуватися контрабандисти, які переправляли газету «Іскра». Попереднім власником будинку, де знайшлася схованка, був старий єврей. За його словами, свого часу він мав великі проблеми з імперською поліцією через «Іскру». Такі ж проблеми мав колишній власник будинку через дорогу, куди вів виявлений тунель.

Зрештою господар замурував підземелля, хоча потім шкодував про це, адже міг пристосувати його для господарства. Температура в ньому була на рівні 2,5 градуса, хоча на вулиці було літо.

Наприкінці 1990-х років місцева влада запросила фахівців Ялтинського морського гідрофізичного інституту, аби дослідити підземелля. Хотіли, щоб ходи обстежили з допомогою георадарів та склали їхню карту. Роботи оцінили у майже 300 тисяч гривень, що було надто великою сумою для міста. Тому від ідеї відмовилися.

2004 року про черговий провал у Городку повідомляло місцеве телебачення. Судячи з коментаря одного мешканця, використання підземель продовжувалося. Сюжет нижче.

Один з обвалів потрапив на фото влітку 2006 року. На знімку видно, що це сталося на центральній площі міста посеред тротуару та зачепило проїжджу частину. Помітний також мокрий асфальт після зливи. На задньому плану фото — той самий універмаг, який двічі обвалювався.

Нині нормальних входів до підземель у Городку майже не лишилося. А про ті, що залишилися, власники домогосподарств говорити не хочуть. Людей не беруть ні вмовляння, ні запевнення, що про місця входів ніхто не дізнається. Серед дослідників тунелів — краєзнавці Олександр та Вадим Загурські. Вони, серед іншого, відвідували підземелля та описували їх.

Читайте також:

• Покинуті штольні на Хмельниччині стали туристичним об'єктом (ФОТО)
• 17 облич репресованих радянською владою на Хмельниччині
• Останній переможний бій за Проскурів 1920 року. Хронологія та карта
• Хмельницькі села, яких уже немає. Де вони були та що про них відомо
• На Дунаєвеччині вшанували жертв трагедії 1942 року, коли загинули 2500 людей

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.