Невизнаний Нагірний Карабах може припинити існування. Що про це відомо

Невизнаний Нагірний Карабах може припинити існування. Що про це відомо
Фото 2020 року
  • Після більш як 30-річного існування невизнана держава на Південному Кавказі ліквідується.

  • Таким чином Азербайджан після двох війн відновлює свою територію у міжнародно визнаних кордонах.

  • Дізнавайтеся передісторію конфлікту та як усе це пов’язано з Україною загалом та Хмельниччиною зокрема.

Протягом останніх днів відбулося загострення одного з кількох «заморожених» конфліктів — у Нагірному Карабаху. Азербайджан, частиною якого міжнародна спільнота визнає Карабах, оголосив там про початок «локальних антитерористичних заходів». Це сталося вчора, 19 вересня. Фактично розпочався наступ з усіх сторін на невизнану Нагірно-Карабаську Республіку, населену вірменами.

Сьогодні ж, 20 вересня, в останній погодилися скласти зброю та розпочати переговори про повернення території під контроль Азербайджану. Розповідаємо, як цей конфлікт формувався, про його перебіг в останні десятиліття та ставлення Вірменії й Азербайджану до війни в Україні.

Як усе починалося

Нагірний Карабах (вірменська назва — Арцах) є історичним регіоном, розташованим у південно-західній частині сучасного Азербайджану на кордоні з Вірменією. На початку минулого століття обидві країни, як і Україна, були частиною Російської імперії. У той час, 1905-1906 років, відбулася різанина, в ході якої були знищені сотні вірменських та азербайджанських сіл та загинули тисячі людей обох національностей.

Відео дня

1918 року в ході розпаду імперії Вірменія та Азербайджан, як і Україна, проголосили свою незалежність. Між ними розпочалася війна, пов’язана з розподілом територій зі змішаним населенням, одним із яких був Нагірний Карабах. При цьому бойові дії обидві держави вели проти озброєних ополченців протилежних національностей, не вступаючи у сутички між собою безпосередньо. У випадку з Карабахом це були зіткнення між вірменами та Азербайджаном. Війна супроводжувалася масовими етнічними чистками та різанинами, жертвами яких були люди обох національностей.

Зрештою обидві держави, як і Україна, були окуповані більшовиками. Між Вірменією та Азербайджаном визначили кордони, а з Нагірного Карабаху сформували автономну область та включили її до складу Азербайджанської РСР. Ця територія не мала спільного кордону з Вірменією.

Нагірно-Карабаська автономна область (світліший колір) у період існування СРСР

В період існування СРСР керівництво Вірменської РСР кілька разів порушувало питання про повернення території Нагірного Карабаху. Однак це нічим не закінчилося. Коли стартувала політика «гласності», ідею почали просувати знову, при чому як у Вірменії та Карабаху, так і в вищому керівництві СРСР та за кордоном.

1987 року міжетнічна ситуація почала загострюватися і зрештою перейшла у насильство, а далі — у масові вбивства. Зокрема, антивірменський погром відбувся 1988 року у Сумгаїті — третьому за величиною місті Азербайджану. Жертвами були переважно вірмени, але також і азербайджанці. 1989 року Нагірно-Карабаська автономна область оголосила про вихід з Азербайджану, а згодом — про приєднання до Вірменії.

Перехід від конфлікту до повномасштабної війни

1990 року були введені внутрішні війська СРСР, проте конфлікт поступово переріс у війну. Після фактичного розпаду СРСР у серпні 1991 втручання Москви припинилося. Пізніше того ж року вірмени проголосили незалежність Нагірно-Карабаської Республіки. Її не визнала жодна держава з-поміж членів ООН, зокрема й Вірменія.

Війна тривала до 1994 року, коли вірменська та азербайджанська сторони домовилися про припинення вогню. В результаті невизнана Нагірно-Карабаська Республіка мала під своїм контролем південно-західну частину Азербайджану, таким чином межуючи з Вірменією та Іраном. Так конфлікт став «замороженим», хоча й відбувалися його спалахи, як от 2016 року.

Територія під контролем невизнаної Нагірно-Карабаської Республіки (зелений колір) протягом 1994-2020 років. Синім кольором позначений Азербайджан, жовтим — Вірменія, червоним — Іран

Наприкінці вересня 2020 року Азербайджан розгорнув повномасштабний наступ на територію Нагірного Карабаху. В результаті йому вдалося повернути під свій контроль значну частину невизнаної республіки — близько 250 населених пунктів. При цьому окремі території були зайняті внаслідок бойових дій, інші ж — внаслідок досягнутих домовленостей під час дипломатичного врегулювання.

Армія Азербайджану вийшла на кордон з Вірменією та Іраном, а Нагірний Карабах виявився майже повністю оточеним. Сполучення з Вірменією відбувалося через Лачинський коридор, тобто через одну автомобільну дорогу. Його та всю лінію зіткнення мали охороняти російські «миротворці».

Нагірно-Карабаська Республіка після війни 2020 року (червоний колір) та її території, що перейшли під контроль Азербайджану (помаранчевий колір)

Що відбулося останніми днями

З часу укладення перемир'я режим припинення вогню між сторонами неодноразово порушувався. Аж поки вчора, 19 вересня, Азербайджан знову не розгорнув наступ на територію Нагірно-Карабаської Республіки.

Сьогодні, 20 вересня, стало відомо, що сторони домовилися про припинення бойових дій, роззброєння збройних формувань Карабаху та виведення звідти важкої техніки. Також домовилися про подальші переговори щодо реінтеграції Карабаху до складу Азербайджану. На думку аналітиків, фактично це означає капітуляцію.

Зазначимо, що протягом тривалого часу Вірменія спиралася на російську підтримку. Зокрема, вона була членом Організацію договору про колективну безпеку, яка є аналогом НАТО на пострадянському просторі. Однак через вторгнення в Україну Москва не приділяла особливої уваги кавказькому регіону. Зараз там лише висловлюють занепокоєння.

Яка позиція Вірменії та Азербайджану щодо російсько-української війни

Після російської окупації Криму це питання розглядали на засіданні Генеральної асамблеї ООН. Вірменія була однією з тих держав, які фактично визнали Крим російським, Азербайджан же підтримав територіальну цілісність України. Після початку повномасштабного російського вторгнення розглядали питання, де вимагали вивести окупаційні війська з України. Цього разу Вірменія утрималася, представники Азербайджану були відсутні.

Від самого початку вторгнення Азербайджан надавав гуманітарну допомогу Україні, зокрема й Хмельниччині. До прикладу, у мережі АЗС азербайджанського походження «SOCAR» безкоштовно заправляли машини «швидкої» та рятувальників. Заправка цієї мережі є у Кам’янці-Подільському. Іншими прикладами можуть бути обладнання для розмінування та генератори. У ЗМІ були згадки й про військову допомогу, однак обома державами це заперечується.

Що ж до Вірменії, то вона лише цього місяця вперше з початку вторгнення передала Україні гуманітарну допомогу. Це була понад тисяча одиниць електроніки для потреб освіти — ноутбуки, планшети та смартфони. Проте варто зазначити, що раніше допомогу надавали окремі громадяни Вірменії.

Відомі вірмени та азербайджанці в Україні та на Хмельниччині

Слід згадати й окремих особистостей з обох держав, які відзначилися як учасники Євромайдану та російсько-української війни. Так, першим загиблим під час Революції Гідності був Сергій Нігоян, який народився в Україні та мав українське громадянство. Його батьки жили у вірменському селі на кордоні з Азербайджаном та виїхали звідти під час війни на початку 1990-х. Посмертно Сергію Нігояну надали звання Героя України.

Про військових азербайджанського походження з початку вторгнення на нашому сайті ми писали тричі. У жовтні 2022 року ми опублікували історію Гасана Гусейнова. Він брав участь у війні 2020 року, коли Азербайджан повернув частину своєї території. Незадовго до 24 лютого він приїхав в Україну, і з початком повномасштабного вторгнення став до лав хмельницької бригади територіальної оборони.

У тому ж таки жовтні 2022 року хмельничани попрощалися з Рашадом Оруджевим, який воював за Україну з 2014 року. Його батько — азербайджанець, а мати — українка. На той час у війську також був брат загиблого.

У березні 2023 року у Теофіпольську громаду доставили тіло її мешканця Тарієла Мурадова. Він воював з 2014 року, а після демобілізації став депутатом Теофіпольської райради. Коли почалося вторгнення, пішов на війну добровольцем. У грудні 2022 року він перестав виходити на зв’язок, а згодом стало відомо, що він загинув.

Фото азербайджанських переселенців з зони бойових дій на початку 1990-х

undefined

Війна 2020 року

Читайте також:

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.

Коментарі (1)
  • Читач81
    Симчишин поїхав би  улагодити цю проблему. Йому це по силам, він у політиці як риба у воді.

keyboard_arrow_up