Як готувалась та проявила себе у “Іграх Нескорених” команда з Хмельницького (ФОТО)

Цьогоріч “Ігри Нескорених” вперше відбулись не в Києві. 131 учасник змагався в Черкасах. Спробували свої сили ветерани та військовослужбовці з 21 області України. Нашу Хмельниччину представили 6 учасників АТО/ООС: Віталій Омельченко (45 років), Олександр Маковей  (35 років),  Артем Мруг (31 рік),  Дмитро Чабаненко (31 рік), Дмитро Браницький (28 років) та Максим Єрмохін (25 років).

Чоловіки привезли 3 “золота”, 3 “срібла” та 3 “бронзи”.

Змагались у 9 дисциплінах: 

легка атлетика - біг 100 метрів, 400 метрів і 1 500 метрів, штовхання ядра, метання диску, стрибки в довжину;

паверліфтинг - жим лежачи у різних вагових категоріях;

веслування на тренажерах - “спринт 1 хвилину” та “витривалість 4 хвилини”;

велоспорт.

 У “Іграх Нескорених” беруть участь ветерани та військовослужбовці, які були поранені, травмовані чи захворіли під час виконання службових обов’язків.

В Україні вперше провели змагання у 2016 році. Кількість учасників щороку збільшується. Ця статика говорить не лише про популяризацію спорту. А й про те, що російсько-українська війна триває. Відповідно збільшується кількість тих, хто отримав поранення та травми.  

Олександр Маковей “Макоша” 

Військовослужбовець Олександр Маковей втретє бере участь у “Іграх Нескорених”. Чоловік каже, що готувався до змагань кожного дня. Це підтверджують і його результати. “Макоша” штовхнув ядро на 10 метрів 72 сантиметри й отримав бронзову медаль. А у новій дисципліні “метання диску” отримав “золото”. Метнув на 31 метр 60 сантиметрів. Військовослужбовець своїм результатом загалом задоволений. Проте довелось пожертвувати штовханням ядра, аби краще підготуватися до метання диску.  Минулого року чоловік теж отримав призове 2 місце зі штовхання ядра.

- За два місяці до змагань я дізнався про нову дисципліну й одразу  знайшов тренера - це Борис Приймак. Він погодився безплатно мене вчити цьому. Він продовжує і надалі зі мною працювати. Бо у “Warrior Games” також буде метання диску. Я буду представляти в Орландо нашу команду. Вага ядра 6 кілограмів, а диск - 1,5 кілограмів. Майже схоже, але при метанні рука пряма, а коли штовхаєш ядро, то рука біля шиї. Готувався 24 на 7. Постійно. Гуляв містом з диском. Працював над технікою. Кожного вечора працював з диском. Кожного ранку - з ядром. Плюс робота з тренером та спортзал. Хлопці ростуть, розвиваються. В нас по штовханню ядра ми завжди йдемо дуже щільно, суперники серйозні, - розповідає Олександр Маковей.

Та на таких змаганнях, де кожний учасник - це побратим, який теж був на війні, вони більше друзі, аніж конкуренти. Олександр каже, усі знайомляться, обмінюються контактами та спілкуються.

- Чим це змагання відрізняється від звичайного - тут переживаєш більше за результат побратима, ніж за свій. На інших змаганнях думаєш, щоб суперник гірше штовхнув чи виконав вправу. Тут навпаки хвилюєшся, підказуєш, допомагаєш та підтримуєш одне одного, - каже Олександр Маковей.

Чоловік боровся з окупантом з самого початку. Був у зоні АТО з березня 2014 до березня 2015 року. Він пішов добровольцем у лави ЗСУ. Каже, що був всюди, крім Іловайська та Маріуполя. Зокрема, брав участь у боях за Луганський, Донецький та Краматорський аеропорти. Олександр отримав контузію та осколкове поранення лівих ноги й руки. 

- Довгий час не працювала повноцінно ліва нога. Я почав займатися, почала розвиватися ліва нога і зараз в мене йде боротьба, щоб я міг повноцінно виконати вправу. Виходить, що фінальне зусилля на лівій нозі потрібно зробити. Зараз більш-менш впевнено з нею працюю. Ліва рука ні в тій, ні в тій дисципліні повноцінно не працює, - говорить військовослужбовець.

Артем Мруг

Дебютував у “Іграх Нескорених” військовослужбовець Артем Мруг. Чоловік був в зоні АТО взимку 2015 року. Повернувся з травмою поперекового відділу хребта. Отримав грижі від тривалого носіння бронежилету та повного боєкомплекту. Лікарі йому не рекомендують бігати, тобто давати навантаження на опорно-руховий апарат. Військового двічі оперували. Пів року Артем не міг ходити, була реабілітація. Та ще рік відновлення. Після цього почав займатись на тренажерах у спортивному залі та слідкувати за здоров’ям.  

Чоловік готувався до змагань протягом місяця. 4 - 5 дні на тиждень відвідував спортивний зал. Захотів спробувати себе у тих видах спорту, якими раніше не займався та показав хороший результат на змаганнях.

- За те, що будуть проводитися змагання дізнався за місяць від побратима Олександра Маковея. Він запропонував взяти участь. Я погодився. Мені дали перелік дисциплін і я вибрав для себе у яких я можу себе спробувати. Не займався ні штовханням ядра, ні метанням диску, ні велоспортом, ні греблею. Але вирішив для себе дізнатися, що я можу у таких видах спорту з характерною травмою. Ще там в АТО відчув різкі болі в спині. Приїхав, звернувся тут до лікарів, мені зробили МРТ сказали, що мені треба оперуватися. Коли я приїхав, я ліву ногу дуже погано відчував. Коли наступав на землю, я не відчував стопи повністю. Мені сказали лікарі оперуватися, бо тривалий час такий розлад здоров'я може привести до того, що через певний час буду на візку, - розповідає Артем Мруг.

Артем проїхав 3 кілометри велосипедом за 5 хвилин 3 секунди. З двадцяти учасників - це четвертий результат.  

- Суперники були сильні. Видно, що підготовка деяких дуже професійна, вони МС, КМС, є збірниками команди України на міжнародних змаганнях. Деякі спортсмени приїжджали зі своїм інвентарем: велосипедами, дисками, ядрами. Показали гарні результати. Чи буду чимось займатись далі це ще покажуть “Ігри Нескорених” у Кривому Розі. Там буде стрільба з лука та плавання. Це ті види спорту, які мені по здоров’ю мені більше рекомендовано. Я можу там показати кращі результати, ніж в цих у яких займався сьогодні. Але, можливо, якщо тренуватися і мати належний спортінвентар - це велосипед, ядро, диск, інші тренажер для виконання вправ, то,  думаю, що зможу показати кращі результати, ніж які показав зараз, - говорить Артем Мруг. 

Як підтримували одне одного? 

- Наша команда дуже згуртована. Ми вболівали одне за одного, фотографували, підбадьорювали, викували різне. Кожен хоче показати максимальний результат у кожних видах спорту в яких виступає. Але кожен хоче доказати сам собі, що він може. Також подивитися на конкуренцію, познайомитися з побратимами з різних областей. Якраз цей захід дуже для цього гарний. При тому, що організація в Черкасах на високому рівні. Дуже все чітко організовано і гідно для такого змагання як на Всеукраїнському рівні, - говорить Артем Мруг.

Артем каже, що як така конкуренція відчувається лише під час виконання вправ. У перервах між змаганнями усі спілкуються та діляться досвідом.

- Коли сидиш чекає команди “старт”, тоді починається хвилювання, мандраж, відчувається змагальність. Хочеться показати хоча б у своїй п’ятірці кращий результат. Я так бачу, що змагальність є між спортсменами, які вже є збірниками, які представляють Україну на міжнародній арені, вони дійсно змагаються. Решта - приїжджають для підтримки морально-вольових своїх якостей, для знайомства і спроби себе у різних видах спорту, - говорить Артем Мруг.

Себе Артем спробував у веслуванні на тренажері (спринт) - 321 метр за хвилину результат, штовхання ядра - 8 метрів 94 сантиметри, метнув диск на 23 метри 45 сантиметрів. 

- Деколи були накладки по часу. Були змагання, які проводяться майже в один і той самий час. Дуже важко було. Наприклад, у мене штовхання ядра на 11.00, а на 11.15 - веслування. Після веслування одразу диск. Обід. Після обіду нас відвезли на набережну, там була перекрита дорога і ми 3 кілометри проїхали велосипедом. Кожен хоче себе спробувати у різних видах спорту. Я бачив  людей, які відбігли свої 400 метрів і мали час познайомитись з іншим видом. Тут це не заборонено. Ти можеш прийти й тебе тренер допише в категорію. Кажеш, що хочеш метнути ядро і тобі дають дві спроби та показують техніку, - говорить військовослужбовець.

Дмитро Чабаненко

Дмитро Чабаненко родом з Закарпаття. Чоловік служив у Луганському прикордонному загоні імені Героя України полковника Євгена Пікуса. Перебував у контрольованому пункті в селищі Станиця Луганська 14 місяців, з 2016 по 2017 рік. Під час одного з обстрілів позиції отримав травму. Його госпіталізували.   

- Невдале укриття було. Забігав з вулиці. На фоні адреналіну я то почув хруст, але якось не відчув... обстріл ведеться, то не до цього було. Потім, вже під вечір, бачу нога у берц не залазить. Відправили мене з позиції знімок зробити. Виявляється перелом зі зміщенням. Думали накласти гіпс, але мій лікар каже тут ще щось є. На комп’ютерну томографію мене відправили й виявилось, що там ще розрив трьох зв'язок. Воно без сліду не проходить. От зараз навантаження дав, побігав, то вже болить. Коли значні навантаження, то відчувається, що щось не те. Хоча я пройшов хорошу реабілітацію - басейни термальні, масаж і відповідно відновився, - розповідає Дмитро Чабаненко.

Чоловіку після травми не можна було займатись спортом. 1,5 місяці носив гіпс. Ще стільки ж реабілітація. Потихеньку починав ходити. Далі додавав навантаження.  

У “Іграх Нескорених” прикордонник бере участь втретє. Щороку покращує свій результат. 400 метрів пробіг за 57 секунд, це на секунду швидше ніж минулого року. 100 метрів - за 12 секунд 63 сотих секунди, це на пів секунди швидше, ніж було. 1 500 метрів - за 4 хвилини 40 секунд, це на 7 секунд швидше. Кращий результат і з паверліфтингу. У своїй ваговій категорії “до 72 кілограмів” віджав від грудей 95 кілограмів. 

Не задарма Дмитро в Черкасах отримав 4 медалі. Чоловік тренується по 2 години 6 разів на тиждень. Привіз два “золота” за біг 400 метрів та 1 500 метрів. Забрав і “бронзу” у своїй категорії за біг 100 метрів. “Срібло” - жим штанги лежачи.  

- Тримаю планку стабільно. Рухаємось вверх. З кожним роком ростемо, тому що вже більш професійно починаємо займатись як і в жимі, так і в легкій атлетиці. Техніка росте тому і результати ростуть. Тренувався на стадіоні “Поділля” з тренером, бігав в лісі, вздовж Південного Буга. Жати штангу на роботі тренуюсь. Там є всі умови, - говорить Дмитро.

У Хмельницькому Дмитро проживає з 2017 року. Тут працює викладачем кафедри фізичної підготовки та особистої безпеки Національної академії Державної прикордонної служби України. Це сьоме місце його служби, планує залишитись тут жити. 

- У нас в офіцерів така доля, що ми їздимо по Україні. Служив у Чернігові, Луганську вирішив, що вистачить, треба кидати якір тут. Хороше місто, одне з найкомфортніших. Європейське. Мені дуже подобається. Курсантом я цього не розумів, але сьогодні розумію, що Хмельницький - це місто, яке розбудовується в якому приємно жити, - говорить Дмитро Чабаненко.

Віталій Омельченко 

Віталію Омельченку 45 років. Чоловік родом з Донеччини. Він служив у відділі прикордонної служби “Дмитрівка” Донецького загону імені лейтенанта Валерія Свиридова. На Сході жив до 38 років, з них 16 відслужив прикордонником. У липні 2014 року отримав поранення. 363 дні пролежав у госпіталі. Був переламаний таз у 4 місцях, таранної кістки немає. 9 місяців Віталій не міг вставати вертикально. Його возили на візку. Наразі ветеран третій рік поспіль активно бере участь у спортивних змаганнях.  

- Коли лежав, то теж займався. Качав прес та руки, брався за бильця на ліжку. Потім, коли приїхав з госпіталю, вже набридло і почав займатись. Ліву руку спочатку взагалі не міг підняти. А почав займатись і регулярно тренуватись вже 5 років, - розповідає Віталій Омельченко. 

Військовий у відставці. З 2015 року живе у Хмельницькому. Тут йому дали квартиру і запропонували роботу. Віталій працює лаборантом кафедри прикордонного контролю Національної академії Державної прикордонної служби України.

У Черкасах спробував себе у велоспорті, паверліфтингу, веслуванні на тренажерах, штовханні ядра та метанні диску. Друге місце у своїй категорії отримав з веслування. Протягнув 331 метр.  

Віталій віджав від грудей штангу 120 кілограмів, він важить - 85. Та у його ваговій категорії  “72 - 97 кілограмів” було чимало учасників, тому призове місце не отримав. 

Три кілометри велосипедом проїхав за 5 хвилин 4 секунди. 

- Суперники стають сильніші. Якщо не тренуєшся, то шансів виграти немає взагалі. Щороку сильніші й сильніші. В Києві останній раз ми по колу їхали. Тоді я проїхав за 6 хвилин 30 секунд. Тут по трасі тут краще, менше поворотів, більше можна розігнати швидкість. Тренуюся 5 років. 6 разів на тиждень. Три рази силові по три години в спортивний зал і три дні кардіо по три годині в академії. Я тренуюсь на тренажері, якби ще тренувався на велосипеді, то кращі були б результати, - каже Віталій Омельченко. 

Максим Єрмохін 

Військовому ЗСУ Максиму Єрмохіну 25 років. Чоловік зі Старокостянтинова. Наразі проживає у столиці. У всеукраїнських змаганнях взяв участь вперше. Та у 2019 році чоловік пройшов відбір і представлятиме збірну України у “Invictus Games” в Гаазі, Нідерландах. Через карантин змагання перенесли з 2021 на 2022 рік. 

Також пройшов Максим і відбір до міжнародного змагання “Warrior Games”. У якому беруть участь поранені чи хворі військовослужбовці та ветерани. Організовує захід Міністерство оборони США. Представлятиме Україну наша збірна в Орландо. 

Максим розповів, що більше готувався до відборів. А перед всеукраїнським змаганням, у квітні, захворів на COVID-19. Певний час треба було відновитися. Військовий у своїй категорії отримав третє місце у веслуванні. За 4 хвилини - 1 105 метрів. Та результатами не задоволений, каже, що може краще. 

- По-перше, не задоволений, бо коли тренувався відчуття були кращі. По-друге, для мене це поганий результат. Я собі ставлю за мету вищі показники. Я був не дуже готовий і стан був не дуже, аби були кращі показники. Тренувався мало. Якщо виходило, то три рази на тиждень тренувався по 2 години. Були відрядження, то теж не виходило. Після “корони” я взагалі не ходив. Треба було відновитись і тоді взагалі не займався.  Десь менш як місяць готувався, - говорить Максим.  

Максим пішов на війну у 21 рік. З 2017 по 2018 рік, каже “був всюди”, захищав Донеччину. Під час виконання бойового завдання, підірвався на протипіхотній міні та втратив ногу.

- Була задача. Трошки пішло не так і підірвався. Далі евакуація, лікування і реабілітація і назад на службу. Одну ногу трохи порвало і розірвало, а другу відірвало і порвало. Тобто друга теж була покоцана, - розповідає військовий.

Від моменту поранення минуло пів року і чоловік вийшов на службу. Ще через 1,5 місяці почав займатись спортом. 

До поранення тренувався, але більше для себе, аби підтримувати форму. Любив бокс, легку атлетику та змішані єдиноборства.

Сьогодні займається регулярніше та представлятиме нашу збірну на міжнародних змаганнях. 

У “Іграх Нескорених” категорія в якій військовий змагається залежить від поранення. У Максима було 15 суперників. В одному заїзді був із хмельничанином Дмитром Браницьким. 

Дмитро Браницький

 Дмитро  Браницький до 13 років проживав у Кам’янці-Подільському. З 5 років займався легкою атлетикою, пізніше боксом. Мав досягнення у спорті й вирішив вступити в Броварське вище училище фізичної культури. Там навчався до 18 років. Далі пішов у армію.

Всього брав участь у двох змаганнях для травмованих військовослужбовців - у Києві пройшов відбір до збірної “Warrior Games” та “Іграх Нескорених” у Черкасах. 

Чоловік зайняв друге місце з велоспорту - 3 кілометри проїхав за 5 хвилин 28 секунд. 

Спробував себе й у веслуванні на тренажері. За 4 хвилини - 1 092 метрів, за хвилину - 320 метрів. 

- Суперники сильні були. Готувався до змагань періодично. Десь до трьох місяців, але були перерви. Ходив у зал, два рази на тиждень бігав. 

Чоловік з 2015 по 2019 рік захищав Луганщину. Були ротації. 10 вересня 2019 року наступив на міну. За 1,5 роки Дмитро переніс 19 операцій.

- Була ампутація, потім я вийшов на службу трохи походив, місяців два. Була неудачна операція і прийшлось ще раз різати ногу вище. Потім з’явились невроми їх треба було вирізати, гематоми - знову різати. Так і вийшло. Один раз лежав 9 місяців, потім виписався і три місяці походив на роботу. Мені було важко ходити й прийшлось ще раз лягати. Пролежав ще місяців 8. Тому в мене не було коли особливо готуватись. Оце їхав на збори на відбір, я пройшов, але не сильно готувався, - розповідає чоловік. 

На змагання Дмитро їхав прямо з госпіталю Києва. Одразу після них теж поїхав до столиці продовжувати лікування. 

Другий етап змагань відбудеться 10-11 липня у Кривому Розі. Змагатимуться ветерани у таких дисциплінах: плавання (50 метрів, вільним стилем та брас), стрільба з лука (категорія новачків, просунутих та професіоналів, дистанція 18 метрів).  

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.