І все йшло ніби непогано, все як завжди, з собою носиш купу лоточків з харчами на весь день, все записую в щоденник харчування, який Славік потім перевіряє, все було OK, аж поки на душі не стало погано і не відчувся подих депресії. Звідки? Чого? Невідомо. Але стало так погано, що сльози почали текти самі по собі… Ввечері заїхавши у магазин за черговою порцією овочів та кормом для любої кішки, сталось щось дуже страшне. Ходячи між стелажами супермаркету стало настільки… я навіть не можу описати це відчуття словами, настільки погано, що ледь трималась, щоб не взяти шоколадку. До речі, солодке я не люблю з самого дитинства. Трималась до останнього, аж поки не підійшла до каси… а там… тих шоколадок … і не втрималась знову пішли сльози і я її купила. З’ївши, в наглу, навіть не поділившись з коханим, знову появились сльози, уже викликані ненавистю до себе, і до того, що я наробила. Адже весь цей час мені було легко, єдине що було важко - відмовитись від хліба і все.
Тренеру призналась, дівчатам з команди також, щоб було соромніше, і вам також призналась вже, шоколадку записала у щоденник харчування. На наступний день майже не їла, кефірчик та йогурту від «Молокія» в цьому допоміг.
Відтепер, поставила собі жорсткий контроль над собою. Щоб досягти того результату, який я хочу - потрібно буди суворою до себе і працювати, працювати, працювати.
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.