«На городі стояли «Гради». Історія багатодітної сім’ї, яка втекла від війни

«На городі стояли «Гради». Історія багатодітної сім’ї, яка втекла від війни
Тут і далі фото з сайту Городок. City
  • У сім’ї Коваленків шестеро дітей. 

  • Їх утримує лише матір. Родина мешкала на Лиманщині, але довелось покидати рідний дім та шукати безпечного притулку. 

  • Як переселенців прийняли на Хмельниччині та за чим сумують діти розповідаємо далі. 

Неля Коваленко та її шестеро дітей мешкали неподалік Лиману, на Донеччині. Та в їхній дім прийшла війна. Тікаючи від обстрілів багатодітна родина знайшла прихисток на Хмельниччині. Вони перебралися до села Іванківці Сатанівської тергромади. Оселилися в невеличкому будиночку. Як вони вижили в пеклі та змогли виїхати з окупованої землі розповіли виданню Городок.City. 

— До війни ми жили звичним життям. Сміялися і плакали. Мріяли і поволі втілювали мрії у реальність. І кожен із нас займався улюбленою справою: я виховувала дітей, моя найстарша донечка Ксенія — співала і танцювала, Даринка, Улянка та Іванко — займалися дзюдо, а наймолодші — Савелій з Вірою — бешкетували, — згадує Неля Коваленко.

Війна застала Коваленків вдруге

Родина мешкала в селі Ставки. Дітвора їздила навчатися у Лиман. Там відвідували різні гуртки. Так було до 2014 і до 2022. Неля каже, це вже вдруге у їхнє мирне життя увірвалася війна. Та у 2014 році їм не було так страшно.

Неля згадує, що в перші дні повномасштабного вторгнення було відносно спокійно. На їхньому городі стояла техніка ЗСУ. З неї наші військові били "градами" по росіянах. А ті стріляли назустріч. 

Валізи збирали та розбирали

Коваленки не хотіли покидати рідний дім до останнього, збирали і розбирали валізи кілька разів. Ті стояли в коридорі аж до 14 квітня. А тоді обстріли посилилися. Тож Неля вирішила їхати на Захід в пошуках притулку. 

Її мати та старша сестра із сім’єю мешкали також в Ставках. Відтак їхати вирішили разом. На Хмельниччині проживає родич Нелі, тож зупинитися вирішили тут. Родина добиралася 2 дні. Дорога, кажуть, була дуже важкою. 

На Хмельниччині сім’я зупинилася в одному із запропонованих будинків. Вони до останнього надіялися, що це не надовго, і вже за декілька тижнів вони зможуть повернутися додому. Та сподівання були марними.

Жорстокі бої в Лимані

Наприкінці травня у селі Ставки, яке розташоване за 8 кілометрів від Лиману, розпочалися жорстокі бої. Окупанти били по населеному пункту з артилерії та танків. Українські військові намагалися стримувати наступ, але ворог переважав, тож вони змушені були відійти від Ставків. Село окупували рашисти.

— У це було важко повірити. росіяни там знищили практично усе. Із понад 100 будинків неушкоджених залишилося лише декілька. У мене також пів хати немає, у будинку сестри зруйнований дах та вибиті вікна. Більш-менш вцілів будинок лише у нашої мами, — розповідає Неля Коваленко. 

Церква у Ставках до та після приходу "руського міру"

Адаптація на Хмельниччині

На Сатанівщині родину прийняли добре. 

— У мене було таке відчуття, ніби я у рідне село приїхала. Наче нікуди й не виїжджала... Не було такого, типу: «Панаєхалі тут». На моє здивування, всі до нас гарно ставилися. З часом моїй мамі запропонували будинок по сусідству. Сестра ж знайшла роботу у Хмельницькому і переїхала туди. А я з дітьми вирішила залишилась у селі Іванківці. Тут і зимуватимемо. А далі — буде видно... Поки що я живу одним днем, — каже переселенка. 

Діти сумують за домом

Старша донька Коваленків Ксенія хоче вивчитися на лікаря-стоматолога. Дівчина навчатиметься дистанційно. Вона дуже переживала як їй буде в Іванківцях, бо ж нікого тут не знає. 

— Спершу я думала, що це буде найжахливіше літо у моєму житті. Вважала, що весь час сидітиму вдома, бо всі мої друзі пороз’їжджалися по світу, а тут я нікого не знала. Та, на щастя, так не трапилося. З часом я познайомилася з місцевими мешканцями і потоваришувала з ними. Крім цього, я продовжую спілкуватися зі своїми друзями з Лиману. Зараз я мрію лише про одне: день, коли ми знову зберемося всією компанією у вільній Україні та розмовлятимемо до ранку про все на світі, — зітхаючи, говорить 15-літня дівчина.

Молодша Даринка сумує за домом. Будь-які спогади про Лиманщину викликають в неї сльози. 

— Клята війна зруйнувала всі плани моєї донечки. Вона дуже сумує за домом, а ще хоче займатися дзюдо, а тут такої можливості немає. На відміну від своїх молодших братиків та сестричок, які швидко адаптувались до нових обставин життя, Даринці значно важче змиритися із втратами, — пояснює мати.

Найбільш балакучий — 8-річний Іванко. Він по-дитячому хвалиться своїми успіхами у дзюдо. Каже, що навіть має нагороду за друге місце у турнірі. 5-річний Савелій співає пісню «Червона калина». 

Родина Коваленків вірить, що Україна переможе і в них все налагодиться. А доньки знову посміхатимуться. А поки мати намагається зробити все, аби її діти були у безпеці і почувалися добре. 

Читайте також:

Коментарі (1)
  • Василь Кравчук

    А де батери?

21:09 Йому було всього 19. Спогади про загиблого воїна Володимира Шкринду photo_camera 20:42 На Хмельниччині діятиме 6 черг погодинних відключень: що це означає? 18:28 Хто встановлює тарифи на комуналку в Хмельницькому (ІНФОГРАФІКА) 16:01 Хмельницький “Електротранс” шукає водіїв та водійок. Які умови? Від читача 17:46 1118 стентувань коронарних артерій при гострому інфаркті міокарда проведено у КНП "ХОССЦ" у 2022 році 15:06 «В перший день піднявся і пішов»: попрощалися з Василем Сіргуном, який загинув на війні photo_camera 14:53 У Карпатах загубилися лижники з Хмельницького й Дніпра 13:09 Жахи російського полону: інтерв’ю з хмельничанином Денисом Гайдуком play_circle_filled 12:53 Громади Хмельниччини отримали 35 станцій Starlink 11:57 На Дунаєвеччині чоловік украв електроопору 10:49 На Хмельниччині обікрали недіючий ресторанно-готельний комплекс 09:47 Убила свічка: у полум’ї на Шепетівщині загинув чоловік 07:11 Як на Хмельниччині відключатимуть світло 27 січня: графік
Дивитись ще keyboard_arrow_right
keyboard_arrow_up