Надзвичайник Сергій Грицина провів 10 днів у Чорнобилі після аварії на АЕС

Надзвичайник Сергій Грицина провів 10 днів у Чорнобилі після аварії на АЕС
Фото ГУ ДСНС у Хмельницькій області
  • Нині рятувальнику 62 роки. А в далекому 1986-му було 25. 

  • Тоді молодого водія відрядили до Чорнобиля, але ніхто не знав справжньої причини. Їм говорили, що “атом мирний” і боятися нічого. 

  • Роки по тому товариші Сергія померли від онкологічних захворювань. А він сам щороку проходить спостереження в медиків. 

Сергій Дмитрович Грицина вже 19 років працює водієм у Державній службі з надзвичайних ситуацій Хмельницької області. Цього року йому виповнилося 62 роки. А в 1986 році було лише 25. Тоді молодого хмельничанина відправили у Чорнобиль. Він поділився спогадами що там бачив та яку роботу виконував. Про це повідомляють в управлінні з надзвичайних ситуацій

“Мирний атом”

У 1986-му Сергій Грицина працював водієм на тодішньому державному підприємстві «ТрансСільгосптехніка». Великогабаритні авто обслуговували будівництво, тодішні радгоспи та колгоспи. І от 29 квітня надійшла вказівка від керівництва, щоб відрядити у Чорнобиль 12 водіїв на десяти автомобілях.  

— Мені зателефонував дядько з Києва та розповів, що кияни покидають місто, бо щось сталося у Чорнобилі. Тут, на Хмельниччині, ніхто нічого не знав, як і будь-де. Тому, коли керівник нашого підприємства сказав їхати у Чорнобиль, ми погодилися. Бо єдине про що тоді йшла мова – «мирний атом», а чому його боятися? Нас же запевнили, що він жодної шкоди ні здоров’ю, ні життю не несе! — пригадує єдину інформацію про трагедію на ЧАЕС Сергій Грицина.

Відео дня

На його автомобілі мав поїхати старший та досвідченіший водій, але він категорично відмовився. Тож Сергій вирушив із напарником.

10 днів на забрудненій території

— У Чорнобилі ми вивозили майно людей. Попереду автобус із евакуйованими мешканцями, а позаду – ми на вантажівках. У кузовах винятково «спальне майно»: подушки, матраци, постільна білизна. Все інше брати було заборонено, — розповідає Сергій Дмитрович.

У Чорнобильської зони вони виїжджали на «незабруднену територію». Так працювали до 9 травня. Щоразу коли покидали зону відчуження – машину мили з пожежного авто, водії приймали душ і їхали далі. Так працювали у режимі «24 на 7». Бензовози заправляли вантажівки дорогою, щоб робота тривала безперебійно. 

Сергій згадує, що доступу до питної води на території зони аварії не було. Навіть за тридцять кілометрів вода у криницях була зеленого кольору. Воду давали або пожежники, або медики, або правоохоронці. Вони єдині весь час залишалися на території зараження.

Товариші померли від онкохвороб

— Разом зі мною у Чорнобилі працювали два моїх товариші з рідного села – Олександр та Анатолій. Ми були майже однолітками. Анатолія не стало, коли йому було 39 років, Олександру трішки більше 50-ти. Коли здоров’я почало підводити, лікарі у довідках писали: «Серцева недостатність». Хлопці померли від онкологічних захворювань… — каже Сергій Дмитрович.

Сам же надзвичайник зараз постійно перебуває під наглядом медиків, адже робота у Чорнобилі позначилася на здоров’ї. У молоді роки він не зважав на проблеми із самопочуттям, але після 50-ти вони вже добряче дошкуляють. 

— Якби довелося ще раз пройти це страшне випробування  – пішов би знову, бо  я вже знаю, що це за трагедія, а молодих шкода. Як от зараз ці молоді хлопці на війні – їм треба жити, а старшим – бій тримати! — запевняє Сергій Грицина.

Читайте також:

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.

Коментарі (1)
  • Новини Хмельницького на vsim.ua

    ❗️Оперативна інформація, цікаві та важливі новини у нашому Telegram-каналі - https://t.me/+gtHqKqD7B0o3N2Uy

keyboard_arrow_up