«Нам погрожували і просили гроші за повернення»: донька про зниклого безвісти Петра Вальчука

Анастасія БЕВЗ

Петру Вальчуку – 50 років. На війні він був солдатом-водієм.
Чоловік зник на Харківщині у серпні цього року.
Рідні вважають, що військовий може бути пораненим у лікарні.
Розповідаємо його історію.

Петро Вальчук – військовий родом з Хмельницького району. До повномасштабної їздив за кордон на заробітки разом з дружиною. А в березні 2022-го записався у добровольці.

На фронті 50-річний Петро був водієм – займався евакуацією пошкоджених автомобілів, а також поранених бійців. У серпні цього року виїхав на завдання і не повернувся. Але на запитання рідних продовжували відповідати, що він на позиціях…

«Ми не хотіли вам казати, але ваш батько зник безвісти», – такі слова почула донька Вероніка Сімчук від командирів.

Відео дня

Четвертий місяць рідні живуть у тривозі та невідомості. Кажуть: навіть отримували дзвінки від росіян з погрозами і вимаганням грошей. Розповідями про Петра Вальчука та історією його зникнення із vsim.ua. поділилась донька.

Мав їхати на фронт, але пішов добровольцем

Петро родом із села Осламів, що у Віньковецькій громаді. До повномасштабної разом з дружиною їздили на заробітки до Польщі. Там займались сільським господарством. Планували поїздку і в 2022-му.

Як розповідає vsim.ua донька Вероніка Сімчук, у батьків вже були готові документи, аби їхати на роботу. Та батькові дали повістку.

– На той момент тато був хворий на ковід. Він хотів йти, але йому лікар не дозволив. Коли одужав, то пішов добровольцем. Це було 13 березня 2022 року. Того ж дня його забрали до Хмельницького, а звідти відправили до Черкас. Батько тоді казав: «Я не буду дивитись і чекати, коли вони сюди прийдуть і будуть знущатись над вами», – пригадує донька.

Військовий служив у складі 115-тої механізованої бригади. Був на посаді солдата-водія. За словами рідних, вони витягували пошкоджені автомобілі, також займались евакуацією поранених. Виконували завдання на Донеччині та Сумщині, а також у Харківській областях.

– Коли він приїздив у відпустку, то ми казали йому, що може досить, відвоював своє. На що тато завжди казав: «Хто, як не я?». А коли безвісти зник племінник, то ще більше хотів туди і вже не так рвався у відпустку додому, – каже Вероніка.

«Нам казали, що він на позиціях, коли тато був зниклим безвісти…»

За словами доньки, батько мало розповідав про фронт. Відповідав коротким: «Нащо воно вам…». Та все ж інколи ділився пережитим.

– Говорив: те, що він бачив там – нікому не бажає побачити…як вивозили загиблих дітей, жінок понівечених, – каже дівчина і згадує, коли востаннє чула голос тата.

Це був серпень 2024. Напередодні сказав рідним, що дали «залізо» (так називав зброю, – прим.автора). А далі припустив, що напевно відправлятимуть на «нуль».

Зі слів близьких, за майже 2,5 роки Петро жодного разу не проходив навчання. Виконував обов’язки водія.

– Перед цим у них забрали військові квитки на місяць. А коли повернули – там було вказано, що він вже стрілець, піхота, – каже Вероніка Сімчук.

Із 14 серпня цього року Петро Вальчук перестав виходити на зв’язок. Це було на Куп’янському напрямку Харківської області.

Наприкінці місяця в родині трапилось горе – помер дідусь. Про це Вероніка хотіла повідомити батькові. Дзвонила до командирів, але їй відповідали, що він на позиціях. Це продовжувалось із 15 по 30 серпня. Та згодом з’ясувалось, що 17 серпня Петро потрапив під артобстріл і з того часу вважається зниклим.

«Погрожували і просили гроші»

За словами рідних, впродовж двох з половиною років Петро був у складі 115-ої бригади. Але за кілька місяців до зникнення – його прикомандирували до іншої. Якої – сім’я не знає. Тому не можуть знайти жодної інформації ні від побратимів, ні від командування.

За чотири місяці родина робить усе можливе, аби знайти Петра Вальчука: звернулись у Червоний Хрест, Міноборони, подали заяви у списки полонених. Також підключили поліцію.

– Буде вже 4 місяці, як ми не можемо знайти тата….Нам ніхто не допомагає. Хлопці нічого не знають, а командири мовчать», – кажуть у відчаї рідні.

Вероніка Сімчук також повідомила, що мама отримала дзвінок з татового номера. Каже: дзвонили росіяни.

– Вони сказали мамі, що стоять біля тіла її чоловіка. Мовляв, він загинув. Але не змогли ні сфотографувати його військового квитки, ні назвати, що є на ньому, ні позивний не сказали. Хоча він був скрізь написаний. А у День народження мами з батькового номера подзвонили її привітати. Що дуже дивно, вони добре розуміли українську. Як тільки тата почали шукати, то були погрози. Вони вимагали гроші. Нібито за 3 тисячі зможуть його привезти до центру Києва, – говорить донька.

Ці розмови не допомогли дізнатись жодної інформації про Петра Вальчука.

Та Вероніка додає, що в цей час вже співпрацювали з поліцією. Тому вони змогли відслідкувати, звідки були дзвінки.

Донька переконана: батько не в полоні. Але вважає, що він може бути пораненим у лікарні й потребувати допомоги.

Також рідні обдзвонювали лікарні Харкова, Сум та Дніпра, аби знайти інформацію про поранених. Але поки марно.