Юрій Павлішен: Я люблю танцювати, особливо вальс та танго

Юрій Павлішен: Я люблю танцювати, особливо вальс та танго
- Я завжди веселий, в мене по лінії батька всі весельчаки, і я люблю сміятися. Просто багато хто мене звик завжди бачити серйозним, тому цього не помічають, - зізнається головний ортопед-травматолог області Юрій Павлішен

Роботи у лікаря завжди дуже багато. Журналісти «ВСІМ» доволі довго намагалися домовитися про зустріч з заслуженим лікарем України. І справа не в небажанні спілкуватися, а у тому, що людина постійно зайнята. Пацієнтів у відділенні багато, кожному необхідно приділити увагу. Під кабінетом постійно чергують люди, аби отримати консультацію чи пораду. Тож логічним було перше запитання, коли ж Ви відпочиваєте?

- Відпочивати часу майже немає ніколи, - говорить Юрій Павлішен. – Завжди знайдеться купа термінових справ... Я й не вмію відпочивати, якщо чесно. В основному це трапляється, коли є відпустка на два тижні, більше не виходить. Сім-десять днів беру для того, аби поїхати з дружиною та десятирічною внучкою на море або, як в цьому році, в Карпати. На морі мої рідні активно відпочивають – їздять на екскурсії, розважаються, засмагають. Я ж не люблю такого, вранці пішов покупався, потім в холодочку читаю різні книжки. Це може бути художня, історична книжка. В мене вдома є хороша бібліотека. Іншу частину відпустки залишаю на відрядження. На рибалку вирватися майже не вдається, в дитинстві було для цього багато часу. А ще я люблю швидко їздити за кермом, так званий екстрим, хоча й не ризикую, не шукаю пригод. Танцювати дуже полюбляю, особливо класичні танці – вальс, танго. Де попадаю в компанію, там танцюю. Я завжди веселий, в мене по лінії батька  всі весельчаки, і я люблю сміятися. Просто багато хто мене звик бачити серйозним, тому цього не помічають. В школі я не танцював, почав у інституті. З тих пір моє захоплення залишилося.

 

Відео дня
> Династія лікарів

Природою Юрій Іванович захоплюється з дитинства. Маленьким, його доволі часто можна було побачити з вудкою біля ставка. Годинами він міг там просиджувати з іншою малечею, ловлячи рибу. Батьки були зайняті роботою, на той час у селі дитячого садочка не було, тому в основному виховувала хлопчика бабуся. Як пригадує майбутній заслужений лікар України, батьки якнайшвидше хотіли віддати його до школи.

- Я часто малим тікав з уроків, мені тоді близько шести років було, - розповідає головний ортопед-травматолог області Юрій Павлішен. – Час йшов якось повільно, й сидіти на одному місці та вчитися мені просто набридало, та й спочатку не дуже хотілося. Поруч зі школою був стадіон та церква. Там я з іншими дітьми грався у футбол, піжмурки та інші ігри. Одного разу за такі втечі з класу мою маму викликали у школу. Запитали мене – чого я так роблю, я відповів, що дуже вже хотів їсти. Моя мама дуже здивувалася, адже щоранку клала мені у портфелик великі смачні бутерброди.

Батьки Юрія Івановича на той час працювали лікарями в дільничній лікарні у тому ж селі. Згодом родина переїхала до районного центру, у Нову Ушицю.

- В четвертий клас я пішов в іншу школу, - каже лікар. – Швидко звик до нового, знайшов друзів. Був звичайною дитиною, як і усі. Спробував ходити навчатися у музичній школі, але мене лише на два роки вистачило. Я зрозумів, що співати мені не дуже хочеться, тому й покинув. Роки йшли. В 1972 році, закінчивши школу, постало питання, куди йти здобувати освіту. Якщо чесно, я не знав, чи поєднаю свою долю з медициною. Щоб я так рвався – ні, але це на той час якось особливо не обговорювалося. Традиція, що більшість дітей йдуть шляхами батьків, продовжилася й у нас. Вступив до Чернівецького медичного інституту. Рідні зраділи вибору. Лише батько був проти того, аби я став хірургом, казав, щоб я був лікарем-невропатологом. Аргументував це тим, що зарплатня та сама, але життя більш спокійніше. Розповідав про майже цілодобову працю хірургів, а особливо в районах. Зараз чомусь в сучасному житті вважається, що бути хірургом – це престижно. Так от, десь до третього курсу я собі таки й планував бути невропатологом. Але, як то кажуть, з часом все змінюється. Доля… Вийшло так, що після закінчення медичного закладу я отримав направлення на роботу. Вибір був невеликим: окуліст, уролог, лор та травматолог. Зупинився на останньому.

 

Захоплення роботою

В період навчання Юрій Іванович у день Святого Миколая зустрів свою другу половинку.

- Одного разу я йшов вечері по вулиці біля гуртожитку, - ділиться спогадами Юрій Павлішен. – Побачив, що на лавочці сидить моя землячка. Підійшов привітатися, а з нею була подружка. Познайомилися, розговорилися. Вона також навчалася в інституті, тільки на два роки молодша була... Наступного дня запросив дівчину в кіно, і все закрутилося. Одружилися ми в 1979 році. Дружина Галина Павлівна терапевт, зараз працює в Хмельницькій районній лікарні завідувачем терапевтичним відділенням. Наша донька також продовжила династію лікарів, вона – венеролог.

Після закінчення медичного інституту Юрія Івановича направили працювати в Хмельницьку районну лікарню, де в період з 1978 по 1984 роки він працював травматологом та загальним хірургом.

- Я часто згадую перші роки роботи, своїх наставників, від яких я отримав гарний досвід. Пропрацювавши близько семи років в районній лікарні, я навіть й не мріяв про зміну місця роботи. Одного разу в Хмельницькій обласній лікарні звільнилася посада травматолога й мені її несподівано запропонували. Тут працювали майстри своєї справи з великим досвідом роботи – Іван Ковалишин та Вілій Марущак. Згодом мені запропонували очолити відділення. Я погодився не одразу. Думав, розмірковував, все добре зважував…Так я став у 1997 році третім від початку заснування відділення його завідувачем.

- В порівнянні з районними лікарнями, в яких лише травматологічне відділення, у нас ортопедичне. Ми опікуємося не лише травмами, а й їх наслідками. Окрім травм та їх ускладнень, займаємося захворюваннями кісток та суглобів, хребта, проводимо планове оперативне лікування. У відділенні робиться все, що й у всьому світі. Єдине, чим не займаємося, – це оперативним лікуванням викривлення хребта, тобто сколіозом, оскільки лікування є дуже дороговартісним.

 

Дарує життя

Два роки назад у відділенні відбулися певні новаторства. В Хмельницькій області одними з перших в Україні з’явилися центри травми.

- Незважаючи на економічну скруту, нам вдалося відкрити такі необхідні для людей центри травми: при обласній лікарні – першого рівня, при Кам'янець-Подільській та Хмельницькій міських та Волочиській, Городоцькій, Дунаєвецькій, Славутській, Старокостянтинівській, Шепетівській районних лікарнях – другого рівня. Направленість була на покращення допомоги травмованим та спасіння життя людям при аваріях та інших важких травмах. По праву ми рахуємося однією з областей України, де ця робота досить серйозно налагоджена. Завдяки нововведенням з’явилася можливість, аби у лікарнях постійно чергували травматологи. Раніше ж не було такого, лікаря викликали, наприклад, ввечері чи вночі з дому.

Зараз працюють чотири зовсім нових лікаря. Потерпілому одразу на місці надається допомога. Адже чим швидше вона буде надана потерпілому, тим більше у нього шансів вижити і не стати інвалідом. З відкриттям центрів, відколи лікарі-травматологи знаходяться на чергуванні, смертність зменшилася вдвічі.

- Іноді трапляються травми ніг, рук з відривами. Наші лікарі пройшли спеціальну спеціалізацію по операціях імплантації, тобто пришиванню кінцівок, в різноманітних інститутах в Україні та за кордоном. В лікарні було таких декілька випадків, лікарям вдалося це зробити. Відпала потреба везти людину в Київ, все можна зробити на місці. За  статистикою, найчастіше люди помирають від серцево-судинних захворювань, на другому місці – онкологія, на третьому – смертність від травм. Якщо взяти смертність серед працездатного населення 40-50 років, ми виходимо на друге місце. Адже часто трапляються політравми, коли поєднуються декілька травм – наприклад, травма черепа і перелом руки або травми черепа і живота. Від цих пошкоджень раніше люди часто помирали. Зараз цей показник знизився.

До обласної лікарні в основному потрапляють на лікування люди з сільської місцевості. В більшості не має коштів на лікування.

- Якщо говорити про наше відділення, то в порівнянні з іншими відділеннями районів та іншими областями, оперування хворого проводиться безкоштовно. Ми забезпечені на 80 відсотків засобами для оперативного лікування хворих. Метали, стержні, протези не вітчизняного, а імпортного виробництва. Я навіть не знаю, чи є ще десь таке в Україні. В операційних створені ідеальні умови для роботи хірургів, вони не думають про те, що їм може не вистачити якогось гвинтика, спиці чи пластини, є вибір. Пластини є і за сім, і вісім тисяч гривень. Ми досить широко використовуємо оперативні втручання: артроскопія колінного, плечового, гомілково-ступневого суглобів, операції на кістках тазу. Загалом щорічно лікуються близько 1500 хворих. Було проведено понад 1000 операцій, серед них 200 операцій ендопротезування кульшових і колінних суглобів. У Хмельницькому такі надскладні операції почали виконувати одними з перших в Україні.

Інші ж хворі прооперовані з різними травмами та їх наслідками. В нас працюють кваліфіковані спеціалісти, це лікарі, медсестри і молодший персонал. Всі намагаються до кожного пацієнта знайти підхід, адже люди бувають різними, у кожного свої життєві історії…

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.

Коментарі (1)
  • Anonymous

    оперування хворого проводиться безкоштовно. Ми забезпечені на 80 відсотків засобами для оперативного лікування хворих. Метали, стержні, протези не вітчизняного, а імпортного виробництва. Я навіть не знаю, чи є ще десь таке в Україні. В операційних створені ідеальні умови для роботи хірургів, вони не думають про те, що їм може не вистачити якогось гвинтика, спиці чи пластини, є вибір. Пластини є і за сім, і вісім тисяч гривень.---ніфіга собі!!!!а кажуть медицини безкоштовної немає
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні
Новини Хмельницького за сьогодні
14:03 Військові силою затримали чоловіка в Хмельницькому. Що про це каже адвокат 13:42 350 тисяч за електроенергію стягнув хмельницький суд з двох жителів будинку 13:00 На Хмельниччині п’яний водій автобуса в’їхав у стовп і втік. Його оштрафували 12:11 Через ворожу атаку на Хмельниччині постраждали шість будинків, – ОВА Від читача 15:03 Хмельницькі кардіологи провели майстер-клас у м.Нетішин 11:09 Шквальний вітер на Хмельниччині: є аварійні відключення світла 10:19 На сусідній Вінниччині «шахед» впав біля будинку і здетонував, – ДСНС 09:02 Масована атака на Україну: над Хмельниччиною збили три ворожі цілі 21:11 Напав з ножем на перехожого на залізничому вокзалі: у Шепетівці судитимуть бандита 21:03 Новий депутат облради з мільйонами «в заначці»: хто такий Ілля Логін 20:33 За побиття дитини судили маму з Хмельниччини 19:45 Хмельницький попрощався з двома воїнами: Олегом Попелем та Юрієм Броварним 19:10 Обрізка дерев: чому скаржаться хмельничани і що кажуть екологи photo_camera 18:28 Гостювання сина в матері закінчилось трагедією на Хмельниччині: деталі справи 17:41 Працівниця банку на Хмельниччині привласнювала допомогу родичам загиблих воїнів 17:03 У Хмельницькому пенсіонеру стало погано біля річки: його врятували патрульні 16:29 Погіршення погоди та обстріли: на Хмельниччині прогнозують погодинні відключення світла 16:16 Торгова марка SvitloSteli: Нове слово у світі натяжних стель і освітлення (новини компаній) 16:01 «Непридатність до військової служби»: скільки беруть за це на Хмельниччині і чим все закінчується 15:23 Житель Хмельниччини з гепатитом С сяде за ґрати за ухилення від мобілізації
Дивитись ще keyboard_arrow_right
Ваші відгуки про послуги у Хмельницькому Ваші відгуки про послуги у Хмельницькому
keyboard_arrow_up