Микола Глега: “Сподіваюся, що колись пограю за рідний клуб”

Хмельничанин наразі є провідним гравцем “олімпійців” і тепер важко уявити півзахист молдавської команди без цього талановитого футболіста.
У якому віці почав займатися футболом?
В спорті я з шести років, але у футбол потрапив у семирічному віці. Спочатку захопився боротьбою, але потім зрозумів, що набагато приємніше і цікавіше бити по м’ячу, ніж вкладати суперника на мати. Першими тренерами стали Микола Шершун по футболу і, нині покійний, Анатолій Кринін – з фізпідготовки.
У ДЮФЛ ти пограв за “Республіканське вище училище ізичної культури”, як потрапив до київської команди?
Коли навчався у восьмому класі, батьки побачили оголошення про набір хлопчиків в спортінтернат “РВУФК”. На перегляді вдало зіграв у двосторонній грі, чим сподобався тренерам.
Першим твоїм професійним клубом став київський ЦСКА.
Мене туди направив мій тренер Володимир Іжко. Знову почався перегляд, важкі тренування, але згодом я підписав свій перший професійний контракт.
У стартовому сезоні ти провів 17 матчів, важко було перейти від дитячого до дорослого футболу?
Звичайно, важко. У дорослому футболі вищий рівень гри і швидкості. Та й щоб психологічно налаштуватися, потрібен був час.
Виступаючи за “ЦСКА”, ти одного разу зіграв проти хмельницького “Поділля”.
Це моя рідна команда, в якій я хотів грати. Намагався проявити себе з кращого боку, але... На матч вийшов у стартовому складі, але “перегорів” і мене замінили на 20-ій хвилині.
Як ти опинився у Молдові?
Перед цим намагався працевлаштуватися в армянському “Титані”, але згодом подзвонив знайомий агент і запропонував спробувати себе у Молдавії.
Який із 32 зіграних матчів у Національній дивізії найпам’ятніший?
Був шокований, коли перед початком матчу із “Зімбру” мені вручили кубок як автору 500-го гола “Олімпії” в Національній дивізії. Чесно кажучи, не чекав, що керівництво команди приготувало мені такий сюрприз. Не кожен день попадаєш в історію.
“Олімпія” має усі шанси потрапити у Лігу Європи, керівництво ставило таке завдання?
Це у нас найважливіше завдання, поставлене президентом. Але й у чемпіонаті намагатимемося потрапити у трійку призерів.
Слідкуєш за виступами хмельницького “Динамо”?
Коли є час, дізнаюся про результати зіграних матчів в інтернеті. Проте у цьому сезоні вдалося навіть побувати на декількох іграх.
На твою думку, чого не вистачає “Динамо”, щоб нарешті вийти у Першу лігу?
Матеріальної бази. У нашої команди великий потенціал, але не вистачає по-справжньому футбольної людини, яка б зайнялася футбольним господарством у Хмельницькому.
Не виникало бажання пограти за команду рідного міста?
Завжди не проти. Півроку тому тренувався з командою, але не підійшов. Сподіваюся, що колись пограю за свій рідний клуб.
Дружиш з кимось із футболістів “Динамо”?
Так, із Віталієм Балицьким та Олексієм Муравським. У команді “Феміда-Хмельницький” грають ще двоє моїх добрих друзів – Сергій Ставинога та голеадор Костянтин Щиголь. Також товаришую із Дмитром Ткачуком, на жаль, через важку травму він змушений був залишити футбол.
І, насамкінець, твої побажання хмельницьким уболівальникам.
Завжди залишатися такими, якими вони є, підтримувати свою команду та частіше відвідувати її матчі.
Інформаційна служба газети “Діловий тижневик “ВСІМ”