У ХІ столітті в сербській родині з'явилася на світ Преподобна Параскева Сербська. Одного разу вона почула слова Бога, які змінили усе її життя: "Якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе".
З того часу все стало по-іншому. Параскева роздала свій одяг людям, які того потребували. Рідні не розуміли її вчинку.
Згодом помер батько. Вона разом зі своїм братом, святителем Євфимієм, покинула домівку, оскільки хотіла подвижницького життя.
Першим місцем, куди Параскева подалася, був Константинополь, потім - Йорданська пустеля, де вона залишилася до похилого віку - тут жила і працювала.
Коли їй явився ангел, він сказав повернутися до рідного дому. За цей час її брат став єпископом Мадітоса. Він 30 років прожив у монастирській тиші.
Преподобна Параскева Сербська таки повернулася додому - за два роки до смерті, Решту життя провела при місцевій церкві. Після смерті її поховали на цвинтарі Єпівата.
Через певний час чудесним способом Бог продемонстрував людям нетлінні мощі святої Параскеви. Це були справжні дива.
У 1641 році мощі святої Параскеви спочивали у храмі Трьох святителів у місті Ясси (Молдова).
Народні прикмети на свято
У східних слов'ян Параскеву вважали хранителькою жіночих традицій, заступницею вагітних і породіль, а також господинею земної вологи. Вірили, що вона може зцілювати хвороби.
Параскеву називають ще Льонянихою та Трепальницею, бо саме з цього свята розпочиналися зимові роботи з прядіння, тіпання льону, шиття, вишивання.
Крім того, вона мала ще одне ім'я - Грязнуха. Зазвичай, цей день вирізняється сирою та дощовою погодою.
Жінки зверталися до Параскеви із молитвою про вдале заміжжя, гарного нареченого та щасливе сімейне життя.
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.