ТОП-25. Міла Нітіч, співачка
Ми зустрілися з Мілою Нітич в одній з кав’ярень Хмельницького. Струнка, усміхнена дівчина з’явилася на порозі в звичайному одязі, ніщо не видавало зірковості. За філіжанкою кави велася весела приємна розмова, наче з давньою подругою. А за сусіднім столиком на Мілу вже чекали її найкращі друзі...
Перші перемоги
- Відколи себе пам’ятаю, я співала і не розставалася з мікрофоном, - ділиться спогадами Міла. - Його мені заміняв дезодорант в руках, іграшка або звичайний гребінець. Ну все, що попадало мені під руки, ставало мікрофоном. До нас додому часто приходили сусіди. Я ставала на звичайну балію чи на табуретку, вдягала мамині сукні або своєї рідної тітки, взувала туфлі на підборах і просто була неймовірна зірка... «Я козачка твоя» Раїси Кириченко – мене всі знали по цій пісні і з нею асоціювали. Я це обожнювала, з дитинства любила увагу й завжди була в її центрі. Я ніколи не намагалася цього приховувати, тому що таке моє життя, і це я люблю. З часом тато почав водити мене займатися співами, давав різні пісеньки вчити, і так ми почали розвиватися. Він тоді директором Старосинявського будинку культури був. Коли він мене забирав з дитсадочка, часто приводив до себе на роботу. На мене всі там чекали, я розповідала про все, що питали, була своєрідним інформатором, місцевим радіо. У школі вчителі та діти мене дуже любили, адже я ніколи не була злою, ніколи не вередувала, зі всіма товаришувала.
- У Старій Синяві проводився регіональний конкурс «Дружимо з піснею», - розповідає співачка. - Я там заспівала декілька пісень і виграла гран-прі. За це мені подарували фен для волосся замість омріяного великого м’якого зайця, і це була моя найперша така перемога і найбільше моє розчарування дитинства. Я так образилася, адже прийшовши додому, з’ясувала, що фен зламаний.
Фен залишився у співачкий як трофей.
- Це згадка про те, що іноді тебе «надувають», навіть якщо ти перемагаєш. Пригадую, десь у десять років отримала свій перший гонорар – 50 гривень, я тоді співала на дні народження мера Старої Синяви. Це для мене був неймовірно великий заробіток. Я така була щаслива від того, – розповідає Міла.
Не міняла б нічого
В 2002 році сім’я Міли переїхала до Хмельницького. Окрім навчання в школі, дівчина займалася вокалом в музичній школі № 2. У шістнадцять почала працювати з естрадно-симфонічним оркестром і естрадним оркестром міліції. У 2008 році випробовувала свої музичні сили на «Караоке на майдані» і стала учасницею десятого сезону телепроекту «Шанс», вийшла в фінал. Неповторний голос співачки оцінив Володимир Бебешко, який згодом став її продюсером.
- На «Шансі» я познайомилася зі своїм продюсером, почала нове життя і шлях до імені Міла Нітіч, - пригадує співачка. - Згодом була Юрмала. Це конкурс, який дав мені дорогу у життя. Аллі Борисівні – велике дякую. Після «Нової хвилі», на жаль, я не стала відомою артисткою. Я просто стала дівчиною, яка взяла приз Алли Пугачової… А от проект «Голос Країни» дав мені другу хвилю популярності. В Хмельницькому впізнавали вже давно, ще від Юрмали. А в Києві стали впізнавати трохи пізніше.
У Вашому житті Вас все влаштовує? Чи хочеться якихось змін?
- Знаєте, недавно дивилася інтерв’ю Лоліти у програмі «Пусть говорят», і вона сказала Андрію Малахову: «Знаешь, Андрюша, еще несколько лет назад, когда меня спрашивали в интервью, хотели бы я что-то изменить в своей жизни, я отвечала – нет, ни в коем случае. То теперь понимаю, какая я дура была. Я бы сейчас очень многое изменила. Я бы хотела многое поменять». Я зараз зі всією відповідальністю заявляю, що на даний момент в моєму житті я б не міняла нічого.
Вважаєте себе щасливою людиною?
- Так, з впевненістю можу сказати, що я щаслива людина, - запевняє Міла. – Я щаслива, бо в мене є все: в мене мама з татом живі та здорові, в мене мої всі рідні також здорові, в мене є два прекрасних маленьких братики, в мене є моє майбутнє, заради якого хочеться жити. В мене немає шикарних будинків, немає крутих машин, я не заробляю мільйони доларів зараз, поки що, але я від того щаслива.
Щастя не в грошах?
- Для мене – в грошах теж. Я не буду цього приховувати. Ви ж розумієте, немає грошей – є проблеми, але коли вони є, теж проблеми. Просто питання в тому, що тебе оточує, який світ тебе оточує, які люди тебе оточують, де ти живеш, хто ти є, що в тебе в душі і в серці. Я бачила багатьох людей, які мають дуже багато грошей, але вони наче просто машини. Вони не знають, що таке любити, що таке співчувати. Вони не знають, що таке душа, що таке просто елементарна людяність.
Які у Вас є хобі, захоплення?
- Я люблю читати, коли є час, люблю займатися спортом, люблю дивитися різноманітні фільми. В основному психологічні, фільми-головоломки. Я дуже люблю фантазувати, мені цікаво щось розгадувати, мені здається, що голова краще починає працювати, тому що ти починаєш нестандартно мислити.
Як, де і з ким ви відпочиваєте?
- Дивіться, оце мої рідні люди, з якими я завжди, повсякчас відпочиваю, коли приїжджаю додому, бо це люди, які зі мною були завжди, коли я ще не була відомою (дивиться у бік друзів, які очікували на неї за сусіднім столиком - прим.авт.). Моя сім’я, мої близькі люди. Круг цих людей не змінився, він не розширився. В один час з’явилося дуже багато друзів непотрібних, які потім самі собою просто відсіялися, і слава Богу, тому що я зрозуміла, що це люди, на яких не можна покластися. Це люди, яким потрібно все від тебе, але не твоя дружба і не твоя душа та серце. І тому я зрозуміла прислів’я: «Старый друг лучше новых двух», це діє в моєму житті на 100 %.
Яку пісню найкраще сприймають на концертах?
- Зараз – «Мечта». Вона лірична, вона з легкою «грустинкою», але вона дуже світла. І дивлячись на ситуацію, яка робиться в країні взагалі і в кожного з людей, я впевнена – в серці, в душі, таких пісень треба. Тому що люди повинні мати в щось віру, а вірити в те, що мрії збуваються, потрібно завжди. Бо як тільки згасає віра, ми помираємо в душі.
Чим в найближчий час порадуєте шанувальників?
- Є ще дві нових пісні. Одна така серйозна претензія на Лару Фабіан в українському варіанті. Це дуже красивий україномовний романс з симфонічним оркестром, з роялем. Друга пісня – «Просто быть счастливой». Вона скоро вийде, й будуть зйомки кліпу. Пісня класна, я думаю, що сподобається, це перша така пісня в моєму репертуарі. В нас все таке ліричне, розтягнуте, а тут ми вирішили з продюсером поекспериментувати. Нещодавно ми знімали кліп в Софіївському парку на мою нову пісню «Мечта». До речі, прем’єру кліпу дивіться скоро на телеканалах. В парку дівчина гуляла з собаками. Я підходжу і кажу: «Можна відзнятися?» Дівчина відповідає: «Так, звичайно». І дивиться на мене і запитує: «Ви, випадково, не Міла Нітіч?». Я кажу: «Так, Міла Нітіч». І стало дуже приємно.
Яке запитання Вам ніколи не ставили, але дуже хотілося б на нього відповісти?
- А Ви сьогодні його ставили. Мене ніколи не запитували, чи щаслива я, ніколи. Завжди стандартні запитання: «Какие у вас творческие планы?», «Что вы будете делать дальше?». Розумієте, стандартні, банальні, нецікаві запитання. А сьогодні мені поставили це запитання вперше. Це для мене дуже інтимне. Я таке запитання можу поставити своєму близькому другу, людині, яку я колись кохала, або яка кохала мене... Дуже вдячна вам за це.
Щоб хотілося б побажати землякам?
- Я бажаю, дорогі мої, зібратися з духом, взяти себе в руки, тому що зараз дуже важка ситуація в країні. Ми будемо молити Бога і надіятися, що нічого страшного не буде. Я хочу побажати єдності в першу чергу, тому що зараз якраз той момент, коли нам всім треба разом триматися, бо розбрат нам тільки гірше зробить. Я вважаю, неважливо, де будемо ми – в Євросоюзі, чи у Митному союзі з Росією, нам буде недобре і там, і там. Я хочу, щоб ми мали нарешті певну незалежність... І я хочу сказати, що я дуже люблю свій рідний Хмельницький, я завжди сюди лечу на крилах щастя, тому що це моє рідне місце і, напевне, що ні одне місто в житті я більше не буду так любити, як своє рідне. Я вас дуже люблю, я щиро дякую за те, що ви в мене є. Дякую тим, хто любить мене, і хто мене ненавидить. Найголовніше, щоб не було байдужих. І я всім абсолютно бажаю тільки достатку, тільки спокою в душі і в серці, любові і всього найкращого. Газеті «ВСІМ» - процвітання. Хочу побажати, щоб у вас зростало з кожним днем на 10 тисяч читачів більше, щоб вас любили. Всього найкращого і надіюсь, що ми з вами ще не один раз зустрінемося.
Спілкувалася Валентина МАРЦОНЬ
Сьогодні у Хмельницькому
Найчастіше
Ваші відгуки про послуги у Хмельницькому
