Школа та карантин: чи налаштовані хмельницькі матусі відпускати дітей на навчання

2020 рік уже півроку тримає в страху український народ. Посилення та послаблення карантину, червоні та зелені зони - всі ці новини, які змінюються щогодини, сприймаються з острахом. 

За кілька днів починається новий навчальний рік. Відповідно до нових правил адаптивного карантину, 1 вересня до школи не зможуть піти діти з регіонів “червоної зони”. На сьогодні Хмельниччина підпадає під “жовту”, тому школярі нашої області активно запасаються обкладинками для підручників, зошитами та лінійками. 

vsim.ua поцікавилось у матусь Хмельницького, чи готові вони відпустити своїх чад до школи, зважаючи на епідеміологічну ситуацію в Україні. 

Катерина, мама четвертокласниці розповідає, що більше боїться залишити доньку вдома, аніж відпустити вчитись.

• Другий семестр 3 класу дався важко не лише моїй дитині, а і всій нашій сім’ї. За період дистанційного навчання ми навчились лише тому, що дітям потрібно вчитись в школах. Zoom, в якому наші діти працювали онлайн, постійно зависав. Дистанційне навчання з’їло в нас занадто багато нервів, щоб продовжувати його ще і в цьому році. Звичайно, ми боїмося коронавірусу. Але ще більше я боюсь дистанційного навчання знову. Дитина повинна очно навчатись з вчителем.

Ольга, мати третьокласника ще не до кінця впевнена, чи хоче відправляти сина на навчання.

• Щоденні новини наганяють на мене все більше і більше страху. Антирекорди, велика смертність від коронавірусу змушують мене задуматись: а чи варто відправляти дитину до школи? Можливо, їм ще варто трохи пересидіти вдома? Як в школах буде проходити дезинфекція приміщень? З величезним острахом відпускатиму сина до школи. Але все ж, відпускатиму. 

Соломія, мама донечки-першокласниці сприймає 2020-2021 навчальний рік як випробування.

• Коли карантин тільки почався, ми з чоловіком вирішили, що дочка піде у перший клас на 2021-2022 навчальний рік, але ще до карантину ми уже подали заяву на прийом до школи. Коли кількість заражених на COVID-19 почала стрімко зростати, на емоціях ми навіть вирішили забрати заяву, але здоровий глузд все ж переміг. Моїй донечці Златі у грудні буде 7 років. Тягнути зі школою уже немає куди. Тож, наша сім’я прийняла серйозне рішення відправити свою малечу до першого класу. Я сприймаю це як випробування. Не ми одні такі.  Доця згадає свої перші шкільні роки і зрозуміє, що жила в історичну епоху.

Оксана, мама уже дорослої семикласниці впевнено говорить, що боятись нічого.

• Страшніше буде, якщо це покоління виросте неосвіченим. Дистанційне навчання показало лише те, як швидко діти вміють користуватись гаджетами. Про яку науку може бути мова? Весь наш карантин пройшов у ноутбуках, планшетах та телефонах. Тож я обома руками за справжнє, живе, а не віртуальне навчання. Нічого дітям в такому малому віці псувати зір.

Наталія Василівна, вчитель початкових класів бідкається, що пробувши ще хоч 2 місяці на дистанційному навчанні, діти взагалі забудуть алфавіт та як тримати в руці ручку.



• Кілька днів тому до мене завітав мій учень за підручниками на новий навчальний рік. Зайшовши до класу, він привітався зі мною і запитав, де можна знайти його вчительку. Я навчала його 3 роки, а дитина забула, як я виглядаю! Що вже казати про табличку множення та підмети з присудками? Тому моя відповідь очевидна: на навчання виходити потрібно. Мені вистачило історій з дистанційним, коли діти розповідали вірш на веб-камеру, прикріпивши текст до екрану ноутбука. А контрольні роботи, списані з Інтернету взагалі розвівають всі сумніви щодо “виходити чи не виходити”.

Тож, вибираючи між “відпускати дітей до школи у цьому навчальному році чи ні” більше прихильності здобуває перше. Побоювання є, однак батьки вважають, що здобувати знання все ж необхідно. 

А ви готові відпустити свою доньку чи сина до школи? 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.