Досвід дистанційного навчання став справжнім випробуванням не стільки для школярів, як для їх батьків
“Жовта зона” на Хмельниччині дозволяє учням відвідувати заклади освіти
Хмельницькі мами розповіли, чи бояться вони відправляти своїх дітей на навчання.
2020 рік уже півроку тримає в страху український народ. Посилення та послаблення карантину, червоні та зелені зони - всі ці новини, які змінюються щогодини, сприймаються з острахом.
За кілька днів починається новий навчальний рік. Відповідно до нових правил адаптивного карантину, 1 вересня до школи не зможуть піти діти з регіонів “червоної зони”. На сьогодні Хмельниччина підпадає під “жовту”, тому школярі нашої області активно запасаються обкладинками для підручників, зошитами та лінійками.
vsim.ua поцікавилось у матусь Хмельницького, чи готові вони відпустити своїх чад до школи, зважаючи на епідеміологічну ситуацію в Україні.
Катерина, мама четвертокласниці розповідає, що більше боїться залишити доньку вдома, аніж відпустити вчитись.
Другий семестр 3 класу дався важко не лише моїй дитині, а і всій нашій сім’ї. За період дистанційного навчання ми навчились лише тому, що дітям потрібно вчитись в школах. Zoom, в якому наші діти працювали онлайн, постійно зависав. Дистанційне навчання з’їло в нас занадто багато нервів, щоб продовжувати його ще і в цьому році. Звичайно, ми боїмося коронавірусу. Але ще більше я боюсь дистанційного навчання знову. Дитина повинна очно навчатись з вчителем.
Ольга, мати третьокласника ще не до кінця впевнена, чи хоче відправляти сина на навчання.
Щоденні новини наганяють на мене все більше і більше страху. Антирекорди, велика смертність від коронавірусу змушують мене задуматись: а чи варто відправляти дитину до школи? Можливо, їм ще варто трохи пересидіти вдома? Як в школах буде проходити дезинфекція приміщень? З величезним острахом відпускатиму сина до школи. Але все ж, відпускатиму.
Соломія, мама донечки-першокласниці сприймає 2020-2021 навчальний рік як випробування.
Коли карантин тільки почався, ми з чоловіком вирішили, що дочка піде у перший клас на 2021-2022 навчальний рік, але ще до карантину ми уже подали заяву на прийом до школи. Коли кількість заражених на COVID-19 почала стрімко зростати, на емоціях ми навіть вирішили забрати заяву, але здоровий глузд все ж переміг. Моїй донечці Златі у грудні буде 7 років. Тягнути зі школою уже немає куди. Тож, наша сім’я прийняла серйозне рішення відправити свою малечу до першого класу. Я сприймаю це як випробування. Не ми одні такі. Доця згадає свої перші шкільні роки і зрозуміє, що жила в історичну епоху.
Оксана, мама уже дорослої семикласниці впевнено говорить, що боятись нічого.
Страшніше буде, якщо це покоління виросте неосвіченим. Дистанційне навчання показало лише те, як швидко діти вміють користуватись гаджетами. Про яку науку може бути мова? Весь наш карантин пройшов у ноутбуках, планшетах та телефонах. Тож я обома руками за справжнє, живе, а не віртуальне навчання. Нічого дітям в такому малому віці псувати зір.
Наталія Василівна, вчитель початкових класів бідкається, що пробувши ще хоч 2 місяці на дистанційному навчанні, діти взагалі забудуть алфавіт та як тримати в руці ручку.
Кілька днів тому до мене завітав мій учень за підручниками на новий навчальний рік. Зайшовши до класу, він привітався зі мною і запитав, де можна знайти його вчительку. Я навчала його 3 роки, а дитина забула, як я виглядаю! Що вже казати про табличку множення та підмети з присудками? Тому моя відповідь очевидна: на навчання виходити потрібно. Мені вистачило історій з дистанційним, коли діти розповідали вірш на веб-камеру, прикріпивши текст до екрану ноутбука. А контрольні роботи, списані з Інтернету взагалі розвівають всі сумніви щодо “виходити чи не виходити”.
Тож, вибираючи між “відпускати дітей до школи у цьому навчальному році чи ні” більше прихильності здобуває перше. Побоювання є, однак батьки вважають, що здобувати знання все ж необхідно.
А ви готові відпустити свою доньку чи сина до школи?
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.