Погляд частих тут "дикарів" ловить зяючі порожнини у ґрунті, неприкрите коріння дерев. Досі незрозуміло, що спричинило це явище - засушливий кліматичний період чи замулення джерел. Для цього потрібні ґрунтові дослідження, вважають екологи. Та й залишається загадкою те, яким чином Святе озеро пов'язане з водозабором Горині, із якої, до речі, черпає воду Хмельницька АЕС. Адже в нього нічого не впадає й не витікає, однак рівень води чутливо реагує на стан гідросфери. Все ж місцеві оптимісти твердять, що з цією пам'яткою природи нічого лихого не коїться. Подібне звуження берегової лінії уже спотерігалось, а потім наставала пора повноводдя.Озеро назване Святим за цілющі властивості його води. Уже давно відомо, що вона допомагає гоїти рани, очищає шкіру. Нерідко місцева купіль здатна була поставити на ноги цілком немічну людину. Не менш лікувальна грязева ропа озера, яка, кажуть, не гірша Куяльника.Попри те, що Святе озеро - замкнута водойма, та найменшого застою води у ньому нема. Його дно всіяне потужними джерелами, яких нараховується більше трьох десятків. Окремі з них не замерзають навіть у суворі зими. Загадкою є те, що вода цієї унікальної пам'ятки природи багата на іони срібла. Подейкують, чи це, бува, не пов'язано зі скарбами, захованими на дні водойми. Тим більше, уяву щодо цього збуджують місцеві легенди. Про легендарні згадки минувшини розповів великий шанувальник відпочинку на Святому озері, керівник відділу зв'язку, що опікується Ізяславським та Білогірським районами, Микола Юхимець. За однією з них саме це озеро стало сховищем скарбу гетьмана Івана Мазепи. Вірніше, тієї його частини, яку вивозили з Любара через Ізяслав до Дерманського монастиря. При тому валку з возами, на яких у залитих воском бочках зберігався дорогоцінний метал, в Ізяславі так і не побачили. Оскільки транспорт загруз у болоті, то його вміст монахи й козаки, які супроводжували вантаж, вирішили втопити в озері. З того часу, припускають, вода й стала "срібною". Що чутки небезпідставні, підтверджує й такий факт: у 70 - 80 роках минулого століття будівлі й територію Дерманського монастиря технічними засобами ретельно обстежували люди, які періодично навідувалися туди з різних дослідних установ. Ніби той скарб шукали, та дарма.Однак і без дорогоцінностей озеро на ізяславському Малому Поліссі для місцевого люду, приїжджих не стає менш привабливим. Щороку на його берегах відпочиваючих все більше. Як і прихильників пам'ятки природи, які вважають, що ніде так не оновлюються тіло й душа, як на Святому озері.