Орловська Надія Михайлівна

Вчитель вищої категорії, вчитель-методист, відмінник освіти України, депутат міської ради 2,3,4,5-го скликань.

Нагороджена Почесною грамотою Верховної Ради, отримала подяку Пезидента України, відзнаку міського голови 3-го ступеня, нагрудним знаком «Василь Сухомлинський», є науковим кореспондентом, «Людина року-2007» в номінації «За виховання інтелектуальної еліти», переможцем у номінації «Кращий директор загальноосвітнього навчального закладу» Хмельницької області. Їй вручена Хмельницька обласна премія імені Микола Дарманського в галузі освіти та науки. 

Народилась на Поділлі, у мальовничих Андрійківцях, що у Хмельницькому районі, у цікавій сім’ї, де було три брати та вона – одна сестричка. З дитинства звикла до праці, переборювати життєві труднощі,
яких було немало.

Відмінниця у школі, гарна студентка, активна у громадській діяльності Хмельницького педагогічного училища – то подальші сходинки у життя.

До директора гімназії №2 довелося пройти усі освітянські підйоми. Пам’ятають мене, згадують перші учні загальноосвітньої школи №18, вчителя історії та заступника директора школи №15, що у місті Хмельницькому. Тут, у вирі шкільного життя пройшли мої п’ятнадцять вчительських літ. Саме на цей час припали неймовірні випробування. Мене не пестило життя, алле я мужньо і гордо вийшла з буревію.
І ось уже директорський пост.

З 1995 року я очолюю унікальний навчальний заклад, який нині має статус науково-експериментальної гімназії МОН та АПН України, є активним членом Асоціації шкіл ЮНЕСКО. Але спочатку це була звичайна загальноосвітня школа, що мала потужний інтелектуальний потенціал. А з 2002-го року на освітянській карті з’явилась ще одна гімназія за №2 у м. Хмельницькому.

Нині активна життєва позиція колективу визначає глибокий зміст і небайдужість до усіх проблем освітянської галузі, суспільного життя. Невипадково ж я ініціювала проведення науково-дослідницької експериментальної роботи з проблем громадянського виховання на базі гімназії №2.

З 2001 року педагоги гімназії апробували, відшукали ефективні форми і методи, що виховують загальнолюдські цінності. За результатами цієї роботи було видруковано навчально–методичний посібник з громадянського виховання.

Роботу свого колективу я демонструвала на Міжнародній виставці «Освіта – 2006». У цьому ж році гімназія №2 стала переможцем Всеукраїнського конкурсу «100 кращих шкіл України». Саме за ці досягнення мене як директора нагороджено Нагрудним знаком «Василь Сухомлинський».

Школа є базовою ХІПОВ, досвід гімназії №2 занесено до картотеки передового педагогічного досвіду Міністерства освіти і науки. Не випадково цей навальний заклад став місцем проведення двох Всеукраїнських конференцій.

З 2007р., використавши досвід науково-дослідницької експериментальної роботи у гімназії, розпочато створення моделі школи толерантності, адже нинішньому світу так не вистачає поваги, терпимості один до одного.

Статус школи ЮНЕСКО дає можливість педагогам, учням гімназії брати участь у міжнародних проектах, пропагувати свій досвід, побачити його в інших країнах світу. Вчителі та учні гімназії, якою я керую, беруть участь у міжнародних конференціях, акціях, проектах у США, Росії, Австрії, Німеччини, Швеції, Польщі, Молдові, Сербії, Вірменії. 

Для вчителів, учнів та їхніх батьків намагаюсь бути гарантом свободи, захищеності, освіченості, зразком високорозвиненої духовної особистості. « Я не міняю совість на харчі – душа моя у Бога на плечі». Ці слова
Ліни Костенко є моїм життєвим супроводом.

Я все життя працюю в школі. Не приховую: було по-всякому. Але ніколи не шкодувала. Зараз я вчитель, директор з великим досвідом і солідним стажем (41 вчительський рік), із вищою категорією і званням «методист». Але все це я маю через роки й помилки, через хвилини радості й розчарувань.
Школа – це моя вічна молодість, скільки б років мені не було. Я повна сил, планів і проектів.
Розумію, що моя робота – це не просто праця, це стан душі. Бухгалтер може собі дозволити в кінці робочого дня відкласти в бік звіт і забути про нього до понеділка. Учитель не може собі такого дозволити. Саме цим важка і унікальна моя робота.Завжди пам’ятаю, що вчитель-творець майбутнього для своєї країни.

Я людина м’яка, поступлива, завжди намагаюся допомогти людям, поєдную свої учительські обов’язки з громадськими. 16 літ депутатської діяльності наповнили моє життя світлом високої громадянськості, навчили вирішувати питання по-справедливості. Намагаюся завжди встигати зробити все, що намітила, не метушитись і не вилазити зі шкіри, не прагнути обійняти неосяжне. Важко, на мій погляд, тримати «обличчя», все трапляється в житті, але ніщо не повинно відбиватися ні на якості роботи, ні на ставленні до людей. І найкращий метод – терпіння і ласка. Пам’ятаю, у Булгакова: «Ласка – ось найкращий спосіб поводження із живою істотою. Найкращий і єдино можливий».

 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.