Дитячий патологоанатом Аліса з Хмельницького кайфує від роботи та веде свій блог

Говорити про свою роботу з натхненням й блиском в очах може людина, яка фанатіє від своєї справи. Однією з таких є хмельничанка Аліса Ященко. Вона не працює у модній сфері SMM і не є ІТшницею. 28-річна дівчина ходить на роботу в обласний патологоанатомічний центр. Там працює з людськими органами і трупами. 

Молодий медик є завідувачем відділення дитячої патології. Окрім “паперової” роботи, вона проводить розтини дітей й досліджує органи дорослих і малих. Саме цю частину своєї роботи лікарка показала журналістам vsim.ua. Як це виглядає - побачите згодом. Спершу познайомимося з патологоанатомом ближче. 

Патологоанатоми працюють не лише з трупами, а й з живими

Реальна робота патологоанатома відрізняється від тієї, що показують у фільмах жахів чи іноземних серіалах. Жодних вам трупів, які оживають або грубоватих медиків, які зухвало розрізають тіла. 

У житті все виглядає інакше, бо патологоанатоми працюють переважно з живими людьми. Щоправда, особисто вони із ними не знайомі. Адже вони займаються дослідженням органів, що потрапляють до них після оперативних втручань. Все це - величезний процес, результат якого підтвердити чи спростувати лікарський діагноз. 

• Ми працюємо із живими людьми, не бачачи їх. Будь-які оперативні втручання не обходяться без участі патологоанатома. Після операції нам надсилають виділені органи, їх частину або тканину. Це підлягає спеціальній обробці. Воно заливається в  парафінові блоки. Потім з цього роблять зрізи, що перекладають на скельця. Згодом все це ми вивчаємо під мікроскопом. Гістологічні дослідження роблять за допомогою спеціальних препаратів, - пояснює Аліса Ященко. 

Під час нашого візиту до патологоанатомічного центру, медик показала частину своєї роботи. А саме - підготовку органів до дослідження. Аліса одягнула халат, рукавички й взяла до рук банку. Здавалося, що всередині звичайні гриби. Та насправді то були послід, пуповина й плідні оболонки. Все це мають дослідити, щоб з’ясувати причину смерті дитини. Як з органами працює патологоанатом, дивіться у відео. Не рекомендовано дивитися дітям, вагітним і людям зі слабкою психікою.

Саме ці частини органів згодом розміщують на гістологічні скельця й вивчають все під мікроскопом. Аліса завела нас до себе в кабінет й показала, як це виглядає. “Дивіться, це легені, нирки, головний мозок”, - каже медик. Все це на скельцях має однакове забарвлення. Втім під мікроскопом, говорить фахівець, воно виглядає по-різному. 

Аліса Ященко каже, що вивчати це їй дуже цікаво. В Instagram вона веде власний блог, де розміщує фото гістологічних скелець. Його створила спеціально для іноземних колег, щоб ділитися цікавими випадками зі своєї практики. Респіраторний дистрес-синдром новонароджених, щитоподібна залоза чи фолікулярна кіста яєчника - все це можна побачити на сторінці Аліси. 

“Боятися треба живих, а не мертвих”

Аліса Ященко каже, що вона не емоційна людина. Саме тому їй не страшно працювати і з трупами. Жахіть ночами, каже, не бачить. І додає, що боятися треба живих, а не мертвих. 

Аліса розповідає, що найпоширеніші причини смерті дітей - пухлини, інфекційні захворювання чи вади розвитку. За день патологоанатом може провести розтин як кількох дитячих тіл, так і не зробити жодного. Каже, що в рік їх є близько 150. Кожну дитину фахівець добре пам’ятає. Говорить, що завжди ставиться до трупів з повагою. Мовляв, це особистість, яка померла на певному періоді свого життя. 

Найважчим у своїй роботі Аліса називає комунікацію з батьками померлих. Говорить, що важко дивитися на їхні емоції, спілкуватися і щось пояснювати. 

• Трапляється, коли батьки кажуть: “Чому це сталося зі мною, чому з моєю дитиною?” Це виснажує найбільше в моїй роботі. Коли мама чи тато приходять і плачуть. Запам’ятала випадок, коли в мами народилася недоношена дитина, яка померла. Цій мамі було всього 19 років. Вона була вагітна вперше. Вона приходила і плакала. Звісно, це було важко. 

У дитинстві розрізала плазунів, бо завжди хотіла знати більше

Аліса стала першою зі своєї сім’ї, в кого виникло бажання присвятити життя медицині. Та ще й спеціальності, яку готовий обрати не кожен. Майбутній медик зростала в сільській місцевості. Там можна було натрапити на жаб чи ящірок. Дівчина хотіла дізнатися про плазунів більше, тому розрізала їх і дивилася, що всередині. 

Ці дитячі пустощі далися взнаки, коли Аліса була вже у свідомому віці. Вона вступила на навчання до Києва й стала здобувати медичну освіту. Аліса розповідає, що на третьому курсі навчання звичайну терапію відкинула із можливих варіантів роботи. Майбутню лікарку потягнуло в іншу сферу.

• На третьому курсі я зрозуміла, що терапія - це зовсім не моє. Я вирішила, що хочу перейти на спеціальність, що пов’язана з хірургією. Пробувала себе в акушерстві під час навчання. Під час практики робила аборти й була асистентом на операціях. Але в цій спеціальності мені “не зайшли” саме аборти. По факту це вбивство живих людей. Я не хотіла цього робити, - розповідає Аліса. - Згодом пробувала себе в хірургії, що теж мені не сподобалося. А от коли потрапила на кафедру патологоанатомії - мені сподобалося. Я бралася за будь-яку можливість, щоб все спробувати. Ми робили там розтини й дивилися на гістологічні препарати. У студентстві я жила на квартирі. Пам’ятаю, як приходила й казали до хазяйки: “Я сьогодні вперше бачила розтин черепа”.

28-річна Аліса згадує перший досвід у якості патологоанатома. Каже, що ані тоді, ані зараз жодного страху в неї це не викликало. Мовляв, брала участь в розтинах ще з студентських лав без проблем. “Пам’ятаю свою першу витягнуту вену”, - каже Аліса.

Не забула лікарка і розтин, який проводила вперше. Тоді, згадує, виймала внутрішні органи, розрізала й роздивлялася їх. 

“Дитячі розтини - це складніше, ніж дорослі”

У Києві Аліса навчалася протягом шести років. Працювати вирішила в Хмельницькому обласному патологоанатомічному центрі. Спершу там проходила інтернатуру. У статусі “інтерна” дівчина виконувала чимало роботи. Каже, що залишалася в патцентрі до пізнього вечора, щоб якомога більше навчитися. Ті дні нагадували Алісі фільм жахів. Адже центральний вихід пізно ввечері був зачинений. Тож вона спускалася через поверх, де знаходяться трупи. “Інколи було відчуття, що хтось постійно стоїть позаду мене”, - каже медик. 

• Під час інтернатури мені багато дозволяли роботи під наглядом. Я була першим інтерном, хто пішов на розтин. Перший мій труп - худорлявий чоловік. У нього підозрювали туберкульоз. Згодом виявилося, що в нього рак легенів. Вже пізніше мені запропонували бути дитячим патологоанатом. Я пішла на кілька розтинів дітей і зрозуміла, що це цікавіше, хоч і складніше, ніж дорослі. Уявіть, тобі приводять дорослу людину - ти про неї вже все знаєш. У неї вже є історія хвороби, її все життя досліджували. Тому там все зрозуміло. А коли привозять дитину, яка, наприклад, тільки народилася - треба повністю переглянути історію мами,  як протікала вагітність й далі. Це все дуже цікаво, - розповідає Аліса.

Аліса Ященко каже, що патологоанатом - ідеальна робота для неї. Вона не уявляє себе на іншому місці, та й робити цього не хоче. 

Читайте також: Морг у Хмельницькому. Як влаштований і що там показали журналістам ВСІМ

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.