“Україна була, є і буде”: Іван Гончар вітає хмельничан із Днем Незалежності (пресслужба Івана Гончара)

• Насамперед в цей день хотілося б подякувати воїнам, які зараз на кордоні зі зброєю в руках захищають нашу державу. Подякувати волонтерами. Незважаючи ні на що, вони готові їхати на Схід, допомагати на лінії вогню. Готові морально, матеріально і духовно підтримувати хлопців, які стоять на передовій і боронять нашу країну. Подякувати матерям, які на сьогоднішній день, не зважаючи ні на що, підтримують своїх синів, які йдуть захищати наші кордони. Подякувати матерям, які народжують нових патріотів. Напевне, це код нації, який закладено в українцях, який передається із молоком матері. Сотні років ніхто не вірив, що Україна постане з колін і відновиться українська державність. Напевно, це заслуга насамперед жінок, які народжують нові покоління. Молодь, яка готова навіть життя покласти за незалежність. Тому Україна є і буде доти, доки є люди готові на самопожертву.

Іван Гончар вірить в успішне майбутнє своєї країни. Він закликає усіх українців підтримувати у своєму серці цей вогник надії. За його словами, допоки ми віримо в Україну, все вдасться. Ми відродимо державу разом та разом зробимо з неї сильну європейську країну.

• Напередодні Дня Незалежності хотілося б сказати прості людські слова. Перш за все, українці мають жити з вірою в серці. З вірою в те, що повернеться український Крим, український Донбас. З любов’ю один до одного, з любов’ю до ближніх своїх, з любов’ю до української землі, української держави. З надією на те, що Україна стане заможною, сильною, європейською державою, яка буде однією з найсильніших у світі. Ми маємо вірити, тому, що ми українці. Ми на це заслуговуємо.

Політик наголошує на тому, що Українська держава і самі українці - найкращі. Ми не зламалися в 2014 - витримаємо і тепер. Головне не втрачати надію, каже Іван Гончар. Не можна забувати про полеглих. Завдяки їхній жертві ми зараз живемо на своїй неокупованій території. Вони роблять все, щоб у нас було завтра. Політик пояснює, що війна йде не десь там далеко на Сході. Вона тут поруч із нами. Про це варто пам’ятати.

• Господь Бог дав нам найкращу землю і треба любити її. В 2014 році, коли ми опинилися на межі втрати незалежності, втрати своєї державності, тисячі юнаків пішли на фронт без будь-якого спорядження. Вони йшли з вірою у себе, у свою країну. Не варто перетворювати загибель військових у статистику. Чимраз на майдані менше людей приходить на похорон героїв. Це дуже прикро, адже ми маємо пам’ятати минуле, пам’ятати хто відстояв цю державу, хто поклав життя за неї. Віддавати їм шану і парад на День Незалежності має бути не демонстрацією сили чи зброї, а виявом шани до полеглих героїв та воїнів, які зараз стоять на передовій.

Іван Гончар зазначає, що попри все, вважає себе громадянином незалежної держави і пишається цим. Він зазначає, що Україна весь час рухається вгору. Він вірить, що всі перешкоди на шляху буде подолано і на світовій арені ми не будемо пасти задніх. А далеко позаду ми залишимо ворогів нашої суверенності.

• У нас є свій прапор, свій герб, свій гімн, у нас є своя держава. Нас після Революції Гідності поважали всі світові країни. Бо те, що пройшла Україна напевне не проходила жодна інша держава. А ми вистояли, - каже Іван Гончар. Побудова держави проходить не лише мирним способом. Іноді це тяжкі втрати людей, це пролита кров. У 29-й рік незалежності можу сказати одне: “Україна була, є і залишиться незалежною державою”. Якби це не хотіли змінити наші сусіди, у них нічого не вийде. Якби хто не брязкав зброєю, українці - волелюбний народ. Українська нація нескорима. Ми по своїй сутності незалежні і цей факт ніщо не змінить.

Всім, хто в Україні досі живе минулим і прагне повернутися у “совок”, Іван Гончар радить нарешті скинути рожеві окуляри. Почати писати власну історію. Історію самостійної країни. Не озиратися весь час назад. Не тягти в забуття за собою державу. Молоді ж бажає плекати у собі свідомість.

• Варто думати не про те, як було, а про те, як буде. Як зробити краще ніж зараз. Треба змінити світогляд багатьох людей. Молоді ж треба прищеплювати любов до українського. Ми має перенести в міста сільські ідентичність. Ми маємо запроваджувати українські фестивалі, слухати українську музику. Маємо виховувати любов до української культури. Мені дуже хотілося б, щоб діти вчили українську історію. Новітню історію у якій є герої сучасної українсько-російської війни. Ми маємо пам’ятати, що вони загинули за майбутнє української держави.

Політик переконує, що держава починається з кожного із нас. Міняти треба себе в першу чергу. Думати не про те, що країна зробить для мене, а що я зроблю для країни. Лише зі самосвідомістю прийде розквіт держави. Іван Гончар змалку вчить свої дітей любити Україну, шанувати її героїв, бути патріотами та в разі потреби стати на захист своєї держави. Він закликає всіх батьків плекати в дитині ці почуття. Адже Україна - це їх ненька, яку потрібно шанувати та відстоювати.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.