Диплом не гарантує роботи. Шукають талановитих з досвідом

Хмельничанин Микола Бойко вивчився на столяра. Працював ним впродовж двох років. Звільнився через низьку зарплатню. Чоловік розповів журналістам, що самотужки опанував декілька будівельних спеціальностей. На будовах відробив кілька років.

- Нестабільна ситуація з різкою зміною курсу долара в 2008 році змусила закордонних забудовників припинити будувати, - говорить Микола. - А для мене в свою чергу бажання працювати за копійки не було.

Чоловік вже 4 роки працює помічником керівника по роботі з кадрами. І чекає нагоди виїхати на заробітки за кордон.

Хмельничанка Надія розповідає, що отримала дві вищі освіти: бухгалтера та педагога-економіста. Пропрацювала головним бухгалтером в комунальній установі 15 років. Покинула місце через низьку заробітну плату.

- Страшно коли люди працюють без зарплати, - пояснює Надія. -  Я так не вмію. Дотримуюсь принципу: не життя для роботи, а робота для життя. Тому й написала заяву на звільнення за власним бажанням.

Надія вирішила спробувати себе у якості майстра манікюру. Торік закінчила курси. Додатково підробляє консультантом в косметичній компанії «Unice».  

Робота “по блату” і не для слабкодухих

А от Віра Білоус каже, що попрацювати за освітою їй не пощастило. Жінка вивчилась на фінансиста. Поки була студенткою, підробляла торговим представником. Після закінчення вишу пішла в «декрет».

- Зараз важко знайти роботу, - каже Віра. - Не думаю, що буду працювати за спеціальністю, адже не маю досвіду роботи. А, як відомо, без досвіду на роботу тепер не беруть. Якщо й візьмуть то "по-блату".

Олександра Осадчук, навпаки, скаржиться, що професія, яку вона обрала, не для слабкодухих. Жінка отримала освіту соціального працівника. Та працювати за спеціальністю не стала.

- Професія соцпрацівника – це робота з низькою заробітною платою та великою зайнятістю і морально вона не з легких, - розповідає Олександра. - В майбутньому не планую працювати за освітою, хоча якби надійшла хороша пропозиція, думаю, пішла б залюбки.

Після навчання жінка закінчила платні перукарські курси.

У місті не вистачає “робочої” сили

У пошуках роботи частина хмельничан звертається до міського центру зайнятості. Там кажуть, що більшість тих, хто перебуває в них на обліку, мають дипломи про вищу освіту. Здебільшого це банківські працівники, державні службовці, менеджери, фінансисти, бухгалтери, економісти, колишні працівники УМВСУ, соціальні працівники, юристи, вчителі. На одну вакансію претендує, в середньому, двоє безробітних.

Натомість роботодавці надсилають пропозиції для кваліфікованих працівників з профтехосвітою. Шукають продавців, касирів, кухарів, кондитерів, пекарів, офіціантів, барменів, охоронців, поштарів, медсестер, трактористів, кранівників, водіїв тролейбуса, столярів, слюсарів, токарів, фрезерувальників, швачок, операторів АЗС, мулярів, штукатурів, малярів, плиточників. Також є потреба в підсобних робочих, прибиральниках, двірниках та вантажниках.

На сайтах шукають менеджерів та водіїв

Сайти пошуку роботи рясніють безліччю пропозицій із привабливими заробітними платами. Журналісти vsim.ua проаналізували найактуальніші пропозиції роботодавців у Хмельницькому. Всього на сайтах rabota.ua та work.ua за останній тиждень налічується понад 1000 вакансій на повну зайнятість.

Майже половину із них становлять пропозиції роботи менеджером. Потрібні ті, хто працює з клієнтами, продає послуги, видає кредити, розвиває бізнес, офіс-менеджери, рекламні та територіальні менеджери. Залежно від профілю роботодавці пропонують від 2,5 до 12 тисяч гривень.

Більшість  роботодавців не дивляться на диплом як підтвердження професійності працівника.  Адже більшість шукають таланти з досвідом і практикою, а професійні навички важливіші, ніж документ про освіту.

Також на сайтах шукають водіїв, операторів колл-центру, продавців, бухгалтерів, медпредставників, офіціантів, касирів, швачок, різноробочих, автослюсарів та пекарів. Позмінну працю оператора оцінюють в 4 тисячі гривень. Швачці готові платити 6-12 тисяч гривень. Водію чи різноробочому пропонують від 4 до 7 тисяч гривень.

Трохи менша потреба в прибиральниках, провізорах аптек, механіках, вантажниках, поварах, столярах та охоронцях. Є й вакансії баристи, піццайола, хостеса, інструктора на професійні батути та маркера по більярду. До прикладу, роботу баристи оцінюють від 3 до 6 тисяч гривень. Для перерахованих професій достатньо середньої спеціальної освіти.

З вищою освітою знайшли вакансію лише для вихователя, трьох викладачів англійської для проведення курсів, двох журналістів. Тут оплата праці коливається від 2 для педагога до 7 тисяч гривень для викладача іноземної через Skype. Ціни пропонують приватники. Є вакансії для двох лікарів. Їх кличуть проводити МРТ та КТ у приватні клініки. Заробітну плату пропонують до 8-10 тисяч гривень.

Вищу здобуває половина випускників

У департаменті освіти та науки області кажуть, що існує брак фахівців із середньою спеціальною освітою. Адже чимало випускників отримують саме вищу, але саме магістри та спеціалісти потім не можуть знайти для себе заняття. 

Більшість випускників минулого року отримали дипломи вчителя, вихователя, логопеда, психолога чи соціального працівника. Також популярністю користувалися спеціальності по туризму, товарознавству, комерційній діяльності.

Серед випускників ПТУ та ліцеїв найбільше було електрозварювальників, кравців та швачок, кухарів, кондитерів, офіціантів та барменів, водіїв та автослюсарів, трактористів, мулярів та штукатурів.

Самі ж педагоги вважають, що у виші йдуть вчитися не заради кваліфікації, а лише щоб отримали диплом.

“В нас існує культ вищої освіти”

Олег Фасоля, директор Департаменту освіти і науки Хмельницької ОДА

- Протягом останніх десяти років в нас існує культ вищої освіти. Зараз в країні є близько 1 мільйона студентів ВНЗ і лише 200 тисяч студентів професійно-технічних закладів. Такої кількості спеціалістів із вищою освітою не потрібно. Це тому, що випускники досить часто не орієнтуються в потребах сучасного ринку праці. Вони йдуть у виші заради диплому. Крім того, кількість ліцензованих місць  у ВНЗ зараз є більшою, ніж кількість випускників. Тому стати студентом вишу нескладно. В нас існує така собі субкультура вищої освіти - культ диплому. Люди прагнуть її здобути незалежно від того чи потрібна вона чи ні. В нас зараз на ринку праці “перевиробництво” економічних, гуманітарних, юридичних професій. Натомість дефіцит кадрів у сфері машинобудування, технічної обробки. Треба, щоб підприємці самі шукали собі майбутніх працівників ще до вступу їх до навчального закладу. Пропонували їм наперед робоче місце, гарну заробітну плату, житлові умови. Треба готувати працівників, в яких зараз є потреба на ринку праці. Світ зараз є динамічним. В Європі вважають, що людина має змінити професію близько семи разів протягом життя. Треба ламати стереотипи радянщини, коли люди працювали все життя на одному підприємстві, і пристосовуватися до умов суспільства, щоб бути корисним.

“Вища освіта знецінилась”

Сергій Горбачов, спеціаліст колегії Міністерства освіти та науки України

- В нашій країні вища освіта девальвована. Якщо раніше її здобувала одна людина з п’ятнадцяти чи з двадцяти, то зараз вищу освіту має кожна четверта людина у цивілізованих країнах, а в нас взагалі її отримують 80% випускників. Це абсолютно неправильно. Якість цієї вищої освіти дуже сумнівна. Багато вишів просто не мають ресурсів для того, щоб якісно вчити і надавати послуги. Та й будь-яка освіта має бути якісна. В нас занадто багато вищих навчальних закладів, які тільки називаються вищими, а такими не являються. Цінність вищої освіти має бути відчутної. А в нас вона зараз абсолютно знецінена. Бо в вишах отримують не освіту, а диплом. А що вміє людина, чого навчилась, які знання принесе в фірму чи на підприємство. Отримала диплом менеджера і не може скласти бізнес-план. Таку людину ніхто не візьме на роботу. І вона тоді починає шукати місце в сфері послуг, де вища освіта взагалі не потрібна. Тим паче, хто візьме на роботу того ж офіціанта чи водія, якщо йому немає ще 18 років. Ніхто не буде платити гроші, якщо людина нічого не вміє, але хоче велику зарплату.