Осінська Ірина Леонідівна

Заміжня. Маю 9 річного сина. Народилася в смт.Ставище, Київської області. Проживаю м.Хмельницькому.

З відзнакою закінчила вуз і здобула вишу освіту в Київському державному університеті харчових технологій, спеціальність інженер-механік. Далі бажала працювати м.Хмельницькому, але роботодавці, дивлячись на тендітну молоду дівчину, без досвіду роботи вказували на двері. Стало зрозуміло, що мені "не світить" посада а ні інженера, а ні технолога. Слова моєї бабусі, постійно переслідували мене…."От би тобі таку роботу, щоб за поміч людям ти могла ще і заробітну платню мати". Адже любов до людей і праці у мене в крові, вважала вона…Напевно багато людей, дивлячись на мене, не відразу повірять, що в дитинстві і підлітковому віці я багато працювала на сільських полях і колгоспі. Зовсім не соромлюся цього, навпаки -пишаюся. Я зрозуміла що це мене загартувало як людину і жінку.

До своєї мрії прийшла я не відразу. Починала свій шлях в одній з державних установ. Потім працювала менеджером з персоналу на одному з приватних підприємств. Згодом була декретна відпустка. Після народження сина, довго не змогла знайти роботу. На той час мені виповнилося 28 років. Я була у такому відчаї, що готова була піти в офіціантки. Нарешті мені пощастило, я все таки пройшла співбесіду. Затишний кабінет в центрі міста, нормований графік роботи, дуже щирі і приємні колеги по роботі. І все ніби-то чудово, але маленька заробітна плата, і підхід керівництва до оцінки роботи підлеглих, суперечили моїм моральним принципам.

Раптом до мене потрапляє книга Євгенії Шацької "Большая книга стервы". ЇЇ поява у мене в руках визвала бурю емоцій і жартів зі сторони близьких і друзів. Ірина – стерва! Сміх, та й годі. Я їх розумію, бо весь час живу по принципу «Ворог тобі сокиру, а ти йому хліба», і на фразу: "Як ви можете охарактеризувати себе?!", писала "Сама доброта….".

 Після прочитання, я не стала стервою, але моє життя змінилося. Перечитувала книгу кілька разів, робила безліч заміток, і результат не змусив себе чекати…."Якщо в один прекрасний день ви вирішили, що гідні більшого, але не знаєте, чим зайнятися, уявіть що ви виграли мільйон в лотерею. Чим би ви зайнялися, не відчуваючи матеріальних складнощів? Може бути, це як раз те, що називають покликанням? Думати варто не про гроші, а про улюблену справу. Люди жадібні ніколи не наживають великих багатств, а захоплені роботою або навіть хобі, заробляють несподівано багато. Але треба виявити велику майстерність, мудрість та витримку, щоб робота не стала серйозною перешкодою на шляху будівництва своєї фортеці, своєї сім’ї".

Будьте успішною жінкою не тільки на офісі, але й вдома. Намагайтеся знайти час та сили на своє вдосконалення. Я маю на увазі не тільки бездоганний зовнішній вигляд, але розвивати себе і внутрішньо. Так, я визнаю, що все це важко поєднати, але це варто того.Я ніколи не зупиняюся в цьому напрямку, мене цікавить багато речей. Я ходжу в танцювальну школу, захоплена музикою, навчилася керувати авто. Дуже приємно бачити як пишається мною чоловік і син. Поряд зі мною люди, яких я люблю і поважаю.

Здійснилася моя мрія і слова моєї бабусі. Моя професія - знайти людям роботу. Я керівник кадрового агентства "Авторитет-плюс". Роботу свою люблю. Можливо, для вас буде незвично почути про це?! Але я частіше радію від самого факту, коли людина отримує посаду, ніж від гонорару отриманого від співшукача.

Звичайно ж, бувають і конфлікти. Думаю, це все через недостатність інформації у людей про мій «людський підхід до них і до їх проблеми», страх бути обманутим в черговий раз. Але у вирішенні цієї проблеми, мені допомагать моє почуття гумору та принцип “ставтеся до людей так, як хотіли б, щоб вони ставилися до вас!" Інколи стає так прикро, що де-які люди не довіряють мені, моє гарне ставлення до них, сприймають як якийсь психологічний трюк. І тільки графа в моїй анкеті з питанням «як ви дізналися про «Авторитет-плюс» і відповідь – по рекомендації та зі слів працевлаштованих хмельничан - гріє моє серце і надає сили рухатися далі.

 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.