“Успішна жінка”. Інтерв’ю із Заслуженим вчителем Оксаною Юхимович

Вони талановиті, працьовиті, хазяйновиті та привабливі. Чимало хмельничанок можуть похизуватися своїми досягненнями. Чи то вдалий бізнес, посада керівника, реалізація таланту або виховання дітей - зробити жінку успішною може будь-що. 

Оксана Юхимович розпочала роботу вчителя понад 20 років тому. Тоді вона вперше переступила поріг НВК №10 і зрозуміла - тут її другий дім. Розпочала свою освітянську кар’єру із викладання економіки. Тоді заглибилася в написання посібників з цього предмету для дітей різного віку. Зараз за ними навчаються школярі в Сходу України та Криму. Оксана Антонівна - прихильниця наукових досліджень. Щороку вона є наставником чималої кількості доробків своїх учнів. Всі надбання педагога призвели до вручення їй звання Заслуженого вчителя України. 

Наразі Оксана Юхимович викладає математику та інформатику. Вона зізнається: з кожним роком учні змінюються. Тож до них вона шукає особливі підходи. Наприклад, комунікує із ними в соцмережах. 

В нашому інтерв’ю Заслужена вчителька розповіла, як звання відбивається на заробітку, методики у роботі з дітьми й пристрасть до наукового світу.

Оксано Антонівно, робота вчителя - це дитяча мрія?

— У мене бабуся, мама і тато були вчителями. Як правило, коли дитина зростає в такій сім’ї, вона або має бажання їх наслідувати, або навпаки - відчуває відторгнення. Саме останнє було зі мною. 

Якою ви були ученицею?

— Я намагалася бути дуже самостійною і всі завдання виконувати сама. Так мене навчив один випадок. Мій тато був математиком. У той день він прийшов з роботи, а я саме розв’язувала задачу. Я дуже чекала, щоб він допоміг мені. Батько сказав, щоб я робила все сама. Тоді я розплакалася і вирішила, що ні на чию допомогу більше розраховувати не буду. Пам’ятаю, що в старших класах сама собі організувала режим роботи. До 23 години готувалася до вступу. Вранці я прокидалася о 5 годині й виконувала домашні завдання. Коли вступала, всі іспити склала на відмінно. 

Скільки вищих освіт ви маєте і який фах здобули першим?

— Я маю три вищі освіти. Першу я здобувала в нашому Хмельницькому національному університеті. Тоді був невеликий вибір спеціальностей, тож я вступила на економічний. Моєю другою вищою освітою стала магістратура керівника навчального закладу. А наступною - спеціальність вчителя математики та інформатики. 

Перш ніж потрапити на роботу в школу, де ви працювали?

У дитинстві ви не хотіли бути педагогом. Що змінилося?

— Коли ми повернулися з чоловіком в Україну, в мене виникло бажання спробувати себе в ролі вчителя. Можливо, через те, що в той період мої діти були школярами. Також вагому роль зіграла робота мого батька. Він був директором школи. Я слухала, як він розповідав про ті чи інші проблеми. І мені здавалося, що їх можна елементарно вирішити. 

Перший досвід роботи в школі. Що запам’яталося?

— У нас із татом була домовленість, що в одній школі ми працювати не будемо. Коли він пішов на пенсію, мене взяли на роботу вчителем економіки та географії. Спершу це було всього кілька годин викладання. З часом я зрозуміла, що потрапила у свою стихію. Тоді все збіглося так, як я хотіла. Це були діти, які хотіли навчатися і дізнаватися щось нове. Був прекрасний колектив. У школі була дуже тепла й домашня атмосфера. 

Ви одна з перших вчителів на Хмельниччині, хто запровадив вивчення економіки в молодших класах. Як до цього прийшли?

— У 2000-х роках економіку вивчали в школах із 7 класу. Тоді в Хмельницькому обласному інституті післядипломної освіти мене прийняли у свій творчий колектив. Ми почали писати посібники з економіки для учнів 5 і 6 класів. А згодом для 3 і 4 класів. Тоді економіку ми потужно розгорнули на Хмельниччині. Згодом посібники були перекладені на російську. Зараз за ними навчаються у Криму та російськомовних школах Сходу України. 

Чи маєте серед учнів відомих хмельничан або тих, хто досяг успіху в різних сферах життя?

—  Наприклад, одна моя випускниця працює в Одеській облдержадміністрації й обіймає серйозну посаду. Багато серед моїх учнів є відомих спортсменів, боксерів, хореографів. Є такі, хто має свій серйозний бізнес. Наприклад, був учень з інвалідністю. Я поговорила з його мамою і сказала їй не мучити хлопця, а перейти на індивідуальне навчання. В результаті, він став навчатися у такому форматі, а паралельно почав займатися бізнесом. В результаті, він досяг чималого успіху. Зараз я зустрічаю його на різних міжнародних конференціях. Він постійно мені розповідає про свої робочі поїздки за кордон. На кожний мій день народження і на День вчителя він присилає квіти та дякує, що я сприяла його навчанню вдома. 

Оксано Антонівно, ви маєте звання Заслуженого вчителя України. Що воно означає для вас?

— Заслужений вчитель - це відзнака, нагорода, визнання і завершення певного етапу роботи. Адже є певний перелік надбань, які повинен мати вчитель на момент подання на це звання. Це статті, підручники й посібники. Всього цього в мене було в межах сотні. Також наукові роботи. Щороку я є наставником щонайменше 5 таких робіт. Я підбираю тему та даю поштовх учневі. У мене ще не було тих, хто б в результаті не зайняв призове місце. Звання Заслуженого вчителя України означає для мене, що я все роблю правильно. Це значить, що на різних рівнях мою роботу оцінили. Для мене це величезна відповідальність, адже ти втрачаєш право на помилку. Я весь час маю бути якщо не попереду, то хоча б в першому ряду. Я налаштовую себе на те, що не маю права зупинятися. Рухатися потрібно тільки вперед. 

Чи відбивається на вашій зарплатні звання Заслуженого вчителя України?

— Так, відбивається. Це невеличка довічна надбавка зараз до зарплатні, а потім до пенсії. Ця сума є зовсім невеликою. Це не 3 і не 5 тисяч. Я навіть не можу сказати вам скільки. І не через те, що я приховую. Мене ніколи не цікавило, скільки та за що мені доплачують. Для мене викладати з самого початку було, як хобі, що потім стало приносити прибуток.

Які предмети ви зараз викладаєте і чи займаєтеся класним керівництвом?

— Економіка вже давно не обов’язковий предмет у школі. Раніше отримала третю освіту - вчителя математики та інформатики. Зараз я викладаю ці предмети. Також я класний керівник. У мене було вже три випуски. Кожен мій вихованець дорогий для мене та рідний, за кожним із них я пустила сльозу. Адже ці діти виросли та змужніли на моїх очах. 

У чому особливість ваших підходів до учнів?

— На початку своєї роботи в школі я мала один підхід - ми робимо все так, як я знаю. Свій перший випускний клас я виховувала саме так. І недарма. У моєму першому випуску із 21 дитини було 11 медалістів, з яких 9 “золоті”. З тими дітьми ми разом робили всі домашні завдання, розбирали задачі після уроків. Нам потрібен був позитивний результат, тому все виконувалося за чіткими правилами.

— Коли прийшли наступні діти - був інший підхід, бо попередній із ними не спрацьовував. Їм потрібна була аргументація всього. Тобто йшов час на те, щоб я пояснила і переконала їх, чому треба зробити так, а не інакше. 

— Зараз я починаю з дітьми працювати з 5 класу й відразу занурюю їх в науковий світ. Адже я його прихильниця. Вважаю, що вивчити табличку множення і розв’язати математичну задачу зможе кожен. А реалізуватися як особистість і заявити про себе -  для цього потрібно вміти презентувати себе. Знаєте, як діти спинки виправляють, коли виступають на конференціях? 

Чи змінилися ви, як вчитель, за роки викладання?

—  З роками я навчилася вибачатися. Від педагогів тих часів в мені було закладено, що як сказав вчитель - так і має бути. Нічого подібного. Вчитель - це звичайна людина, яка може помилитися. Я завжди відкрита з учнями. Зі мною можна жартувати під час уроків. Але є жарти, а є справи. 

Які дієві методики використовуєте у роботі з учнями?

— Комунікація дітей з батьками - один із моїх методів. Зараз батьки багато працюють і проводять зі своїми чадами мало часу. Тому я намагаюся налагодити контакт між ними. От нещодавно був захист проєктів про Тараса Шевченка. Його мета полягала в тому, щоб діти разом з батьками підготували якусь роботу. Наприклад, в одній родині вирішили вишити портрет Шевченка. Уявіть: сідає бабуся, мама і дитина - всі разом працюють. Звісно, перші пів години вони обговорюють, нащо я це вигадала. Але потім вони комунікують. В результаті - було підготовлено багато цікавих проєктів. 

—  А ще я виховую своїх дітей на прикладі успішних людей. Знаєте, хто вітав моїх випускників  із завершенням навчання у школі? Ната Жижченко ( гурт “Онука”), Віктор Бронюк (ТІК), Світлана Тарабарова, Євген Галич (гурт O.Torvald) Рима Зюбіна, Наталя Мосейчук, … 40 відомих, знаменитих успішних… Бо стати успішним можна лише спілкуючись з успішними людьми...

Останнім часом була актуальна дистанційна освіта. Ви, як досвідчений педагог, що можете сказати про такий формат?

—  Минулий рік був важким і для дітей, і для батьків, і для вчителів. Щоб записати відеоурок, потрібно було мати якісне обладнання. До того ж кожен вчитель шукав свій ресурс. Я, наприклад, працювала в Zoom. Або надсилала дітям відео пояснення тем. До того ж в умовах дистанційного навчання, учні стільки всього надсилали. Уявіть, кожен відправить фото зі зробленим завданням з математики. Це ж чимало картинок в день приходить. Де початок, де продовження роботи - не зрозуміло. Тому для вчителів, звісно, це було важко. А для учнів такий формат навчання - це багато можливостей. Адже в них з’являється купа вільного часу. Вони можуть пошукати різну інформацію в багатьох джерелах. Той, кому це потрібно - обов’язково використає дистанційне навчання на свою користь. Я вважаю, що здорове поєднання звичайного навчання із технічною складовою дистанційного навчання - прекрасна можливість для дітей досягти хорошого результату. А от для вчителя - це важче. 

Якими соцмережами ви користуєтеся?

— Tik Tok мені не подобається, бо це не є платформою для спілкування. В Instagram я є, але це теж не для спілкування. Я користуюся Facebook. Там маємо спільноту нашого класу. Туди я надсилаю усілякі цікаві речі для учнів і їхніх батьків. Оголошення, привітання з перемогами, підсумок заходу, плани на майбутнє...

За час вчителювання в НВК №10 чи пропонували вам інші місця роботи?

— Так, пропонували. Кликали в обласний інститут післядипломної педагогічної освіти. А також в інші навчальні заклади на посаду завуча. Та мені завжди було важливо мати клас. Я кайфую від того, що навчаю дітей, що спілкуюся з ними і спостерігаю, як вони ростуть. 

Оксано Антонівно, що для вас успіх?

—  Я вважаю себе успішною, бо я на вершині задоволення. А успіх - це і є вершина. Я якісно роблю свою роботу і отримую від цього тільки задоволення. Я не шкодую про жоден день, який провела в школі. Навіть якщо він закінчився слізьми. А в роботі не обходиться і без таких днів. Кожен день - це ще один здобуток чи досвід...Чи ще одне запитання на майбутнє. А, значить, рух вперед! До чергової перемоги, до чергової вершини!

Читайте також:

“Успішна жінка”. Марина Круть розповіла про шлях від “гаражів” до Євробачення

Успішна жінка. Інтерв’ю з директоркою Хмельницької дитячої лікарні