Сигнал нормальний! У Хмельницькому показують перший радіоприймач

А ви знаєте, коли в селі з’явилось радіо і хто його впроваджував? Перші радіоприймачі спеціально для селян почали встановлювати у 50-х роках. Тоді люди не знали, як працює прилад і думали, що звідти лунає голос, який записаний на пластинку. В обласному краєзнавчому музеї, як і раніше, виставили новий експонат місяця. Спеціально до Дня радіо хмельничанам показують старенький трьохкілограмовий приймач. Переносити його не можна було. Дуже крихкий. "Ловив" більше 20 станцій. А коштував дуже дорого. Його ціна на ті гроші коливалась в межах 217 рублів. На цю суму можна було купити зо 180 буханок хліба. І це ще без батареї. Її ціна теж була високою. 

Працював тисячу годин
Радіоприймач під’єднувався до батареії. Важить він майже три кілограми. Працювати міг близько тисячі годин. А коштував на той час 217 рублів. Радіоприймачі такого зразка випускали масово. Це було перше виробництво радіоприймачів спеціально для села. Місцеві часто викидали їх, бо вважали їх непотрібними.

- Цей радіоприймач 1956 року. Випускали його років 15. Потім на зміну прийшли транзисторні приймачі. А цей ламповий. Скляні лампи давали потрібну напругу. Його не бажано було переносити, тому встановлювали його на одному місці. Коротких хвиль тут не було, приймав тільки довгі і середні. Щоб приймати короткі, потрібно було ще антену, - пояснює історик, провідний науковий співробітник музею Сергій Єсюнін.

Історики кажуть, тут можна було налаштувати 20-30 станційПриймач виготовили на радіозаводі у Воронежі. У 70-х роках і в Хмельницькому випускали популярне радіо для розетки. Історик додає, що це було найменше радіо у Радянському Союзі. 

Агітувала молодь

З появою радіоприймачів, в село приходили люди, які показували у кожній хаті, як це працює і як правильно користуватись.

- Вперше на Поділлі приймаючу радіостанцію побудували у 1922 році. Коли з’явились радіоприймачі, для людей це було щось незрозуміле, особливо на селі. По-перше, люди в Бога вірили, а священик казав,що  це диявольска річ, і це не може розмовляти. Тоді створили товариство друзів радіо. Там була переважно молодь. Приїжджали в село, встановлювали антену. А діди тоді збирались і казали «ти брешеш, там в середині пластинка, вона грає. В кожному селі треба було зняти панель, повернути і показати, що немає там пластинки. Спочатку радіо не сприймали. Поширюватись почало в 30-х роках. А вже до 1966 року наша область була повністю "радіофікована" - розповідає Сергій Єсюнін. 

На екрані були спеціально зображені хатинки і дерева, показуючи, що приймач для села