Обирати діячів у політичні крісла - процес особливо відповідальний. Адже в так званий день “Х” тисячі громадян приходять до дільниць. Чи то вибори президента, народних або місцевих депутатів - відбувається все за певними правилами. Було так, як часто пишуть в казках, з давніх давен. На прикладі виборів до Державної думи, що відбувалися на Хмельниччині, розповідаємо про все детальніше.
Обирати політичних діячів до першої Державної думи почали ще на початку 20 століття. Правил, за якими відбувався тодішній виборчий процес, дотримувалися не всі. Йдеться не лише про громадян, а й саму комісію. Як все відбувалося в Проскурівському та Летичівському повіті стало відомо із архівних матеріалів.
Вибори до першої Державної думи відбулися на початку 20 століття. За їхню організацію відповідала місцева влада та спеціальні комісії. Останні були створені в кожному повіті Подільської губернії. У тому числі в Проскурівському та Летичівському.
До обов’язків відповідальних осіб входило призначення та організація виборчих з’їздів, розгляд скарг громадян, перевірка права на участь у виборах та інші питання, що виникали під час виборів. При цьому найбільшої уваги викликали саме скарги. Вони почали надходити на етапі складання виборчих списків. Плутанина із ними була однією з найбільших проблем. Про це йдеться в матеріалах першої міжнародної наукової історико-краєзнавчої конференції “Місто Хмельницький в контексті історії України”.
Часто виникали ситуації, коли відповідальні особи за організацію нехтували деякими правилами. При чому робили це, щоб відстороняти від виборів євреїв або неблагонадійних осіб.
Однією з вимог до виборців було зазначення у списках імені, прізвища та по батькові. Повітові управи не зазначали по батькові громадян. В результаті - таких до виборів не допускали, що й ставало причинами скарг.
Були розповсюдженими скарги щодо неправильного написання імені, прізвища чи віку. Про деякі з них йдеться в архівних матеріалах. Наприклад, житель Проскурова із прізвищем Солодкий скаржився на дії Проскурівської повітової комісії, яка відмовила йому у виправленні імені та по батькові й не включила до списків виборців.
Ще одного мешканця Проскурова Михайла Йосиповича Цецько виключили зі списків через помилку комісії. Ті не вірно вказали його вік, згідно з яким громадянам заборонялось брати участь у виборах. Згодом чоловік все ж довів, що досяг необхідного віку. Тож його було включено до виборчих списків.
Зі скаргами на не включення у списки виборців, через не зазначення імені чи по батькові в Проскурівську комісію звернулися ще ряд євреїв. Усі вони подали нотаріально завірені копії паспортів із зазначенням прізвища, імені та по батькові, але губернська комісія відмовила у задоволенні скарг під приводом неможливості встановити, чи це ті самі особи, які внесені до списків виборців, - йдеться в матеріалах.
Не внести до виборчих списків могли й через термін сплати промислового податку. Зіткнулися з таким мешканці Летичева. Деякі з них подали відомості про те, що сплатили податок в 1911 році. А комісія не внесла їх до списків через ненадання документів в поточному 1912 році.
У матеріалах архіву вказано і те, що подільський губернатор відсторонив від участі в виборах небажаних для влади осіб. Лише одним поданням він позбавляв права голосувати близько 150 людей. Звісно, громадяни подавали скарги. Проте їх ніхто не розглядав. В документах йдеться, що підтвердженням цього є звернення жителя Меджибожа, громадянина, на прізвище Бродський. Заява цього чоловіка так і залишилася без розгляду.
В архіві вказано і те, що до списків незаконно вносили осіб, які не мали права голосувати. Такими були громадяни із наступними прізвищами: Гаман, Гартвич, Дзевульський, Окинський, Згорський та Сенкевич. Саме це стало приводом для чергової скарги людей.
Нарікали й на уповноважених осіб. Як написано в матеріалах архіву, один із них мав судимість через вбивство, а інший - належав до партії соціалістів. Проте комісія так і не відсторонила їх від виконання своїх обов’язків.
Були виборці, які скаржилися на порушників правил виборчого процесу. В одному з таких випадків були замішані священники та дрібні землевласники.
У поданій комісії заяві громадяни вказували, що священнослужителі передавали своїм колегам кулі для голосування. Також кидали у виборний ящик по дві кулі: одну за себе, іншу - за свого покійного батька. Скаржники повідомляли і про те, що деякі зі священників не прибували на вибори особисто. Замість них приходили псаломщики.
Врешті, комісія не визнала вище вказаних осіб порушниками. Своє рішення аргументувала наступним:
Деякі із порушень, як наприклад «Іван Калінський кинув у виборний ящик дві кулі: одну за себе, а іншу за свого покійного батька», являються більше вигадкою, аніж натяком на правду.
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.