“Я бачив страшні речі”: гранатометник з Хмельниччини розповів як ледь не загинув у бою

Фото бійця зі сторінки 128-ї бригади

Володимир розповів про свою спеціалізацію, як отримав контузію та що найбільше цінують бійці на полі бою. 

Володимир родом з Хмельниччини. Боєць вже 2 роки служить за контрактом в складі 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Серед її захисників — чимало хмельничан. 

Володимир — помічник гранатометника. Чоловік розповідає, що вміє працювати з різними гранатометами. В тому числі, й з натівськими протитанковими ракетними комплексами Javelin та NLAW. Захисник неодноразово допомагав іншим бійцям освоїти їх. 

— Багато разів брав участь у боях – бачив ворогів за кілька сотень метрів, а російські «вертушки» обстрілювали нас із висоти менше сотні метрів. Звичайно, було страшно, але потім страх минав, зізнається хмельничанин. 

Під час одного такого бою Володимира поранили. Їхня бригада разом із танками вела наступ, а росіяни відстрілювалися з артилерії й мінометів. Враз кілька артилерійських снарядів вибухнули безпосередньо біля нього. 

— Не знаю, як я вцілів, мабуть, у сорочці народився. Тільки осколок влетів у руку й була важка контузія. Ще кілька осколків вдарили по касці, яка фактично врятувала мені життя. Я сам зумів вибратися в безпечне місце, звідки поранених забрала «буханка» (автомобіль “УАЗ” — авт.), — згадує боєць. 

Кілька тижнів чоловік лікувався, згодом знову повернувся в частину. Він додає, у кожному підрозділі дуже багато залежить від безпосередніх командирів. Переконаний, їм пощастило в цьому плані. 

— У нас вони (командири — авт.) хороші, адекватні – і взводний, і ротний. Офіцери бережуть солдатів, піклуються про них, це відчувається. Ми бачили такі страшні речі, які можна назвати пеклом, але командири завжди були поряд. Солдати таке дуже цінують… — каже боєць. 

Вдома, на Хмельниччині, на нього чекають рідні й близькі. Тож на передовій відважний хмельничанин воюю у першу чергу заради сім’ї.

Читайте більше фронтових історій про хмельничан, які служать у 128-й бригаді:

• Про бойову медикиню Діану Кукурудзяк, яка в перші ж дні війни потрапила в самісіньке пекло — її підрозділ зненацька обстріляли росіяни. Дівчина розповіла, як боялась заговорити українською, ледь не потрапила в полон, вивезла за один день 16 поранених з поля бою та як почувалася після бойових буднів. Її історію читайте в матеріалі “Наді мною літали кулі й свистіли снаряди”: медикиня з Хмельниччини розповіла як пережила пекло на війні

• Про Антона зі Старокостянтинівщини, підрозділ якого неодноразово потрапляв під приціл росіян. Однак “нашим” вдавалось вигравати бої та відкидати ворога. А ще Антон бачив те, чого ніколи не зможе забути. Історію хороброго бійця читайте в статті “Три повні "Урали" 200-х”: старший лейтенант з Хмельниччини розповів як вдалось знищити роту росіян

• Стрілець Олександр збив російський вертоліт з першого ж пострілу. Він розповів як потрапив у Закарпатський легіон та доки планує служити. Читайте про це в матеріалі Екіпаж загинув миттєво: військовий з Хмельниччини розповів як збив ворожий вертоліт з “Ігли”

• Військовий з позивним Тамерлан працює з “Іглою” та “Стінгером”. Розповідає яка зброя краще б’є по русні та як він збив російський “Су”. Чому воює Тамерлан та хто його чекає вдома читайте в статті  Захисник на псевдо Тамерлан розповів як поцілив у ворожий літак зі "Стінгера"

Читайте також:

• Іноземці вражені танкістами з Хмельниччини (ВІДЕО)

• “По формі воронки можу встановити тип ракети”: вибухотехнік з Хмельницького розповів як зачищав Київщину

• Змінив мікрофон на автомат: поліцейський з Хмельницького воює на передовій разом із синами

• "Працюю на 5 роботах, щоб не читати новини": переселенка з Донбасу розповідає як влаштувалась у Хмельницькому

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.