Цьогоріч, (починаючи з 23 серпня) Україною покотилася низка мистецьких захрдів та фестивалів. Найприємнішим у цьому є те, що саме цьогоріч ми мали змогу відчути, побачити та навіть долучитися до аналізу багатьох цікавих, моторошних та неоднозначних явищ Українського мистецтва останніх ста років. Найбільшими осередками фестивальних локацій стали п'ять міст : Одеса, Харків, Херсон і звичайно, Львів. На Львів та його атмосферну Незалежність хотілося б звернути особливу увагу. Мова піде про молодий фестиваль "Ніч театру" у культурно - мистецькому комплексі "Супутник" . У рамках святкування дня Незалежності України фестиваль проходить вдруге. Найбільше мене тішила думка про концепцію назви фестивалю, адже носить ім'я Сергія Параджанова, який завжди буде титаном Кінематографії... Тієї, що народилася тут, на теренах України, в самий пік заборонених, одвічно переслідуваних шестидесятих. Тому перебування у молодіжному центрі "Супутник" на "Ночі театру" було дуже атмосферним! Тематичні аматорські та професійні роботи худижників, відкритий простір та живе спілкування про особливе - незалежно від віку, поглядів та смаків - нас з'єднували Львів, театр та Незалежність.
Концепцією фестиваю є обмін досвідом митців через вільне відвідування лекцій та сценічних майстер - класів, а також показ вистав аматорських колективів. Від нашого міста було запрошено народний аматорський театр "Дзеркало", з виставою "Історії з коробки", режисером якої є Д. С. Гусаков. Львівський глядач дуже добре прийняв колектив, а наприкінці вистави зала захопливо аплодувала стоячи. Навіть самі актори зізнались, що грати було легко і відверто. Окрім театру "Дзеркало", участь в першому дні фестивалю приймали колективи "Любарт" з міста Калуш, та львівський театр "Живаго". Незважаючи на непрофесійність, колективи показали своє бачення , аналіз та втілення життєвих примх сьогодення на площі сцени. Хіба це не яскравий прояв внутрішньої незалежності? Як на мене - це саме він. Цієї внутрішньої свободи не пояснити. І зараз вона у кожному місті нашої країни і в кожному з нас окремо. Можливо Сучасне Українське мистецтво ще важко диференціювати, але воно відчутно пульсує, росте. Тож вітаємо нас, з нашою незалежністю, бо ми цього варті!
