Підбірка інтерв’ю на ВСІМ за 2023 рік, які ви могли пропустити

• Журналісти vsim.ua розповіли вам десятки історій про різних людей.

• Дивіться підбірку інтерв’ю на сайті, які ви могли пропустити у 2023 році.

У 2023 році журналісти vsim.ua розповідали вам історії різних людей. Вчителі, переселенці, учні, військові, волонтери, лікарі та капелан. Ми знайомилися з ними ближче й розповідали про них вам.

Як і наприкінці кожного року підготували для вас підбірку з інтерв’ю. Тож якщо ви пропустили якесь із них - саме час надолужити. Адже кожна розповідь заслуговує окремої уваги. Знайомтеся із героями матеріалів далі. 

Інтерв’ю з вчителькою, яку нагородив Зеленський

“Географія - це ще не все, але все інше без неї - ніщо”, - так із захопленням про свій предмет розповідає Галина Чабан. Ось уже 40 років вона викладає у НВО №5. З усмішкою зізнається, що багато років тому “поцілила у десятку”, коли обрала для себе саме цю дисципліну. 

Мапа України, карта світу на стінах, по центру висить мультимедійна дошка, а на столі - журнал і книги. З Галиною Чабан журналістка vsim.ua зустрілась у кабінеті географії. Перед вчителем - відкритий ноутбук. Тут саме закінчились уроки, а на черзі - вже онлайн-заняття для учнів. 

Наприкінці вересня хмельничанка отримала нагороду з рук президента і стала заслуженим вчителем України. Про інші нагороди, свої методи викладання, проблеми в освіті, також що заважає вчитися сучасним дітям. Поспілкувались з Галиною Чабан - знайомимо з нею і вас. 

Інтерв’ю з переселенкою з Лисичанська

Лисичанськ — місто на Луганщині, де мешкало майже сто тисяч людей. Тут Вікторія народилась і провела дитинство.

Війна на сході розпочалась, коли дівчина навчалась у Луганську. Одного разу, поспіхом, вона вже мусила покидати місто на межі окупації. Жила якийсь час у Харкові, але згодом повернулась додому — в Лисичанськ.

До повномасштабної війни Вікторія працювала в одному з ліцеїв рідного міста. Викладала математику та інформатику, була класним керівником.

Розповідає, між собою люди говорили про можливе вторгнення, але до останнього сподівались, що нічого не станеться.

— За тиждень до повномасштабної війни були маленькі тривожні дзвіночки. Наприклад, діти військових уже не приходили до школи. Ми усвідомлювали: можливо, щось почнеться, але не уявляли масштабів, — каже молода вчителька.

За тиждень Вікторія таки вирішила спакувати речі. Згодом зрозуміла, що взяла те, що тут не знадобилось. Улюблені ж речі залишила вдома, як одяг і взуття, у яких почувалася зручно.

Детальніше історію Вікторії переглядайте в окремому матеріалі.

Інтерв’ю з переможницею на всеукраїнській олімпіаді

Юлії Онофрійчук - 17 років. Вона - одинадцятикласниця з Хмельницького, яка навчається в НВО №5. На сторінці школи публікують фото дівчини, а в її адресу “сипляться” десятки коментарів з привітаннями.

Випускницю вважають гордістю закладу. Вона повернулась з перемогою на Всеукраїнській олімпіаді з української мови та літератури. Журналісти vsim.ua познайомились зі школяркою. Розповідаємо її історію й вам в окремому матеріалі.

Інтерв’ю з ветеринаром Чумаковим

Медик, який під час війни рятує тварин. Лікує службових і безпритульних собак. Знає все про тварин. Обожнює їх змалку та продовжує піклуватися про чотирилапих протягом всього свого життя. Все це - про начальника першого і єдиного в Україні військового шпиталю ветеринарної медицини Кирила Чумакова. 

Окрім роботи в шпиталі, Кирило Чумаков є професором та заслуженим працівником ветеринарної медицини України. Його робочий день розпочинається о 6 годині ранку й часом може тривати цілодобово. 

Сотні операцій й тисячі врятованих тварин - це про його роботу, життя та досвід. Він зізнається, що важко сприймає навіть смерть морської свинки. Проте сумлінно береться до праці, аби врятувати з будь-якого стану чотирилапих та хвостатих.

Переглядайте інтерв’ю за посиланням. 

Інтерв’ю з психіатром

Повномасштабна війна в Україні змінила не лише психоемоційний стан багатьох людей, а й сприйняття себе, оточуючих і світу. Мова йде як про цивільних, так і військових. Останні, приїжджаючи з фронту, можуть стикатися з різними наслідками пережитого. Саме тому їхнім лікуванням займаються фахівці.

Одна з них - психіатр Вікторія Качинська, яка працює в обласному закладі з надання психіатричної допомоги у Скаржинцях. Фахівець має 44 роки досвіду роботи в медицині. Однак під час повномасштабної війни лікарці доводиться стикатися із випадками, які раніше на практиці не зустрічалися. 

Вікторія Качинська розповіла про свою роботу в умовах воєнного стану. Поділилася історіями, які тепер запам’ятає на все життя. Такі пов’язані з наслідками перебування військових на фронті. Адже ті події, свідком яких вони стають - залишають вплив на їхньому психоемоційному здоров’ї.

Детальніше переглядайте інтерв’ю в окремому матеріалі. 

Інтерв’ю з призером міжнародної олімпіади

Йому - 16 років, а в нього за плечима вже безліч різноманітних конкурсів та олімпіад. Хлопець досконало знає географію й може похизуватись не однією нагородою. Зізнається, у нього немає універсальної формули успіху, водночас є хист до цього предмету, який він виявив ще у восьмому класі.

Артур Бедрак став бронзовим призером Міжнародної олімпіади з географії. Серед сорока учнів з усієї країни відібрали п’ятеро, серед яких був хмельничанин. Поспілкувались про мотивацію, шлях до успіху і про те, де бачить себе у майбутньому. Дізнавайтеся про Артура в окремому матеріалі. 

Інтерв’ю з військовим

Лікування та реабілітація. Військовий, на ім'я Михайло, має позивний “РепТіран”. Сам родом з Донеччини. Про війну та “рускій мір” знає не з новин і чиїхось розповідей. Адже він зіткнувся із цим віч-на-віч ще у 2014 році. Тоді, як все починалося.

У 2014 році він пережив полон у ДНР. У жахливих умовах він провів 9 днів. Згодом йому вдалося звідти втекти. Вже із початком повномасштабного наступу військовий продовжив боронити Україну. 

Перебував на Сході, на гарячих точках. Там, каже, і під обстріли потрапляв, і навіть мусив прощатися з життям. Найгірше для нього - довго бути без зв’язку з рідними. А під час усіх інших умов Михайло із побратимами вже навчилися підтримувати одне одного. Завжди жартують і полюбляють чорний гумор, що неабияк підіймає їм настрій. 

Інтерв’ю переглядайте за посиланням.

Інтерв’ю з військовим капеланом

Прощання з загиблими військовими - саме там найчастіше зустрічаємо капелана Даниїла Тарнавського. Разом зі своїми колегами отець Даниїл проводить ритуальні обряди. Таким чином проводжає захисників в останню путь. Вже під час нашого інтерв’ю Даниїл Тарнавський зізнається: ці моменти є одними з найважчих для нього.

Присвятити своє життя Богові Даниїл Тарнавський вирішив ще у дитинстві. У 20 років став священником. Згодом отець Даниїл був при УПЦ московського патріархату. У 2017 році він вийшов з неї.

Вже у 2018 році став військовим капеланом. Основна його місія - молитва. Та окрім цього, отець Даниїл є товаришем та психологом для військових. Знає, що їм дається найважче й загалом про душевні переживання захисників.

Даниїл Тарнавський не приховує, що як і інші, стикається з емоційним вигоранням. Бореться із ним за допомогою своїх захоплень, серед яких мотоспорт. Цим став займатися після повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року. 

Інтерв’ю дивіться за посиланням.

Інтерв’ю з волонтеркою

Знайомилися із 26-річною хмельничанкою Ярославою Гранат. Під час повномасштабного наступу дівчина почала активно займатися волонтерською діяльністю. Окрім цього, вона долучилася вже до шістьох поїздок на передову. Саме в гарячі точки Ярослава доставляє посилки для військових, які їм передають рідні та близькі. 

Хмельничанка поділилася своїми історіями про візити до населених пунктів, де тривають бойові дії. Вона розповіла, що найбільше її вразило й навіть втішило.

Детально історії Ярослави читайте в окремому матеріалі.

Інтерв’ю зі стилісткою з Мелітополя

Понад місяць в окупації. Втрата домівки, роботи та рідних поруч. Все це за плечима Тетяни. Вона народилася, вчилася та працювала в Мелітополі, що в Запорізькій області. Там одружилася й народила дітей. Мала свій бізнес - студію краси. Все назавжди змінилося після 24 лютого минулого року. Саме тоді як росіяни розпочали повномасштабний наступ.

У Хмельницькому Тетяна має куму. Тому переїхати вирішила саме сюди. Каже - місто дуже комфортне та спокійне. За час життя тут, жінка знайшла своє улюблене місце - парк Чекмана. А ще вона відкрила для себе нову справу - створення унікальних речей із патріотичними малюнками. Це піджаки та сумки, які Тетяна розмальовує текстильними фарбами. 

Ближче з Тетяною знайомтеся в окремому матеріалі.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.