Сповідь безпритульного: живу у підвалі з вагітною дружиною

Безхатченко Олександр* все життя розраховує лише на себе. З дитинства він живе на вулиці, щодня шукає тимчасового заробітку, збирає порожні пляшки та макулатуру. Разом із жінкою ночує у підвалі, сам себе лікує та… чекає на народження другої дитини.

Олександр впевнений, що кожен має виконувати свою місію на землі. Йому не пощастило – він не став бізнесменом, не має власної квартири та авто, але з ним кохана жінка, яка покинула родину та пішла жити до чоловіка у підвал.

 

Виріс на вулиці 

Відео дня

- Я скільки себе пам’ятаю – на вулиці, - каже Олександр. -  Деякий час був у інтернатах для неповнолітніх, але надовго мене не вистачало. Катаючись у електричках, побував у всій Україні.

Чоловік ніколи не мав постійного місця роботи, єдине, де йому вдавалося підзаробити – будівництво. Каже, що хотів би влаштуватися де-небудь, та ні на чому не спеціалізується. Документів немає – не отримав навіть паспорт. Проте адаптуватися на новій місцині для нього не проблема. Із майбутньою жінкою познайомився у Хмельницькому. 

Живуть мирно 

Одружившись, Олександр із дружиною Ольгою* мешкали у її батьків. Зараз там живе лише їхня чотирирічна дитина. Олександра вигнали батьки жінки через постійні приводи до міліції. Жінка пішла за ним.

Наразі вони живуть у підвалі багатоповерхівки у одному з районів міста. У якому саме – просять не вказувати, бояться, що їх виженуть. На холод та голод не жаліються. Сім’я чекає на поповнення, у серпні жінка знову народить. Співмешканка Олександра говорить про своє життя неохоче. Народжувати Ольга планує у лікарні. На світ з’явиться хлопчик. 

- У ЖЕКу знають про нас, коли треба допомагаємо – підвали чистимо, сміття виносимо, тому вони нас не женуть, - каже безпритульний. – Платять нам за це. У нас є світло, електроплитка, навіть домашні тварини – криси. Ми їх підкормлюємо сирком. На водостічній трубі наложимо сиру – вони їдять. В кожного є своя кімната.

Із подружжям мешкає ще один безпритульний. 

- В нас такого нема, щоб ми морди одне одному били, все вирішуємо мирно, бо ж разом живемо, - каже Олександр. - Раніше усі гроші, які мали ділили на всіх порівну. А зараз от маємо – хто собі що захотів – то собі купує. Ми самі себе лікуємо, до лікарні не звертаємося.

Заробляє, як може 

- Просити милостиню у такому віці вже соромно, та й люди кажуть,  що вже здоровий чоловік і потрібно працювати, - каже безпритульний. – Інколи можна такого наслухатися, що аж вуха в’януть, можуть і побити. Одного разу отримав від компанії неповнолітніх, певно, хотіли мобільний вкрасти, який в той момент грав у кишені.

Збираючи пляшки, макулатуру та металолом Олександр наскладав гроші на мобільний. На речовому ринку підприємці віддають неякісні речі задарма, тому гардероб безпритульного досить непоганий.  

- Тільки на себе і можу розраховувати, виживаю як можу. Є робота – працюю, нема – йду збираю пляшки, макулатуру. Буває по-різному, дивлячись що люди викидають у контейнер зі сміттям, але на сантехніці можна й до 200 гривень в день мати. Пляшки збираю, але тут потрібно встигнути поперед бабок, які оперативно все підчищають.

Своя територія 

У безхатченків місто поділене на території – по районам. У кожного свої місця, де вони мають право збирати макулатуру та пляшки.  

- Живу у цьому  районі, мене всі знають, - каже чоловік. – Наприклад, я риюсь у смітнику,  хтось йде, подивиться, впізнає і вже не лізе. А чужому може й перепасти. 

Життя на вулиці чоловік називає примарною свободою, бо навіть міліція контролює його існування.  

- Інколи забирають у відділок, так, щоб протокольчик якийсь адміністративний написати – пив, курив, щоб штраф потім сплатив, - каже Олександр. – Наприклад , за те, що в туалет сходив не там, де можна. Потім мене на суд викликають. В мене там вже більше тисячі гривень штрафу висить.

*За проханням людей імена змінені

Без документів нічого не буде

- Щоб офіційно безпритульному влаштуватися хоча б на тимчасову роботу, йому потрібно мати паспорт, – каже менеджер з підбору персоналу молодіжного центру праці Яна Гомонай. – Без документів оформлення не буде. Скоріше за все, йому запропонують тимчасові роботи. Але самі безхатченки до центру зайнятості не звертаються. Бажаючі працювати шукають підробіток самостійно. Звичайно, для роботодавця важливий попередній досвід роботи та освіта, а якщо такого немає – то знайти роботу буде значно важче. Розраховувати їм варто на роботу вантажників, прибиральниці чи пакувальника, але для роботодавця є важливим зовнішній вигляд потенційного працівника. 

З відновленням документів можуть допомогти у будинку тимчасового перебування громадян, які втратили зв’язок із сім’ями «Центр реабілітації безпритульних «Промінь надії».

- Ми приймаємо всіх, хто приходить до нас, - каже директор Віталій Серяков. – Якщо у людини є хоч якісь документи, бодай свідоцтво про народження – поселимо. Багато безпритульних втрачають паспорти, їх потрібно відновити. Ми допомагаємо лише спочатку, надаючи соціальні послуги, але потім все залежить від самої людини. Для наших «клієнтів» пропонується ночівля, харчування, медичне обслуговування та консультації спеціалістів. По допомогу звертайтеся за адресою вулиця Житецького, 22 або за тел. 22383.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.