«У нього є природній дар — виживати»: дружина хмельницького танкіста розповіла про свого коханого

Тут і далі фото зі сторінки 3-ї танкової Залізної бригади

• Іван за фахом — електрик, вміє зробити руками практично все. 

• З Інною вони одружилися, коли обом було по 16 років. 

• Тепер Іван воює в танковому батальйоні, дбає про належне забезпечення підрозділу. 

У родини Черевченків із Хмельниччини за спиною 36 років спільного подружнього життя. Нині Іван служить на захисті України у складі 3-ї окремої танкової Залізної бригади. А його дружина Інна волонтерить та розповідає про свого захисника. Історію сім’ї Черевченків розповіли на сторінці підрозділу. 

“Нас називали Ромео і Джульєтта”

Іван та Інна одружилися, коли їм виповнилося по 16 років. 

— Моя сестра жартома називала нас Ромео і Джульєтта… Сама не знаю, певно, така доля, але я дякую їй за свого чоловіка, бо щиро покохала його із першого погляду і до сьогоднішнього дня не уявляю життя без Івана, — зізнається дружина.

Коли Іван пішов на строкову службу, їхньому сину Артуру було всього 9 місяців. Родина чекала тата із армії, дружина щодня писала листи коханому. Інна часом жартує, що чекати свого чоловіка із армії вона вже має досвід. 

— А далі ми усе проходили разом — навчалися, робили перші кроки у професії, облаштовували сімейне гніздо. Скажу більше — мій чоловік уміє робити практично все! Він за спеціальністю — енергетик, свого часу очолював енергетичну службу серйозних підприємств. Професією володіє на високому рівні. Але попри це, здається, немає у домашньому господарстві роботи, якій би він не дав ладу. Він завжди у всьому допомагає мені — і готувати, і прибирати. Порядок — таке головне його життєве правило. Уся вулиця знає, який добрий Іван господар. Багато допомагає іншим, — додає Інна.

Пішов до військкомату 25 лютого

Війна для Івана та Інни Черевченків стала, як і для всіх українців, страшною новиною, у яку 24 лютого неможливо було повірити. Вже наступного дня Івана Івановича викликали до військкомату.

Із 3-ю танковою чоловік знайомий не за чутками — впродовж трьох років перебував у її складі на службі за контрактом. Тому і боронити Україну пішов разом із побратимами.

На лінії вогню Іван дбає про належне забезпечення бійців усім необхідним для життєдіяльності підрозділу. Тож від його роботи великою мірою залежить боєздатність підрозділу. Він і тут, як добрий господар, слідкує за ситуацією та вправно реагує на всі потреби захисників.

— Я знаю, що він будь-яку роботу виконує добросовісно та якісно, — каже дружина Інна. — А ще у нього є природний дар: виживати у будь-яких, в тому числі складних умовах. Він обов’язково щось придумає. Тому я впевнена, що його хист та золоті руки уже багато хорошого зробили і ще зроблять для свого бойового підрозділу, а відтак, для найшвидшої нашої Перемоги.

Звичайно, родині не вистачає присутності коханого чоловіка, чудового батька та люблячого дідуся. Його настрій, цікаві ідеї, його харизма — це завжди свято у сім'ї, зазначають у підрозділі. 

Чоловіки воюють, жінки — волонтерять

Нині рідні дружно підтримують свого захисника. У лавах ЗСУ служить і син Артур. А дружина та невістка займаються волонтерською діяльністю на користь українських військових, допомагаючи, в першу чергу, чоловікові та його бойовим побратимам.

 — Звісно, я сумую, чекаю із нетерпінням дзвінків, хоч розумію, що у них часто бувають проблеми із зв’язком. Я чекаю, коли ми зможемо разом відпочивати біля моря. Знаєте, я ніколи не їздила без нього відпочивати, це взагалі для нас не прийнятно — відпочивати порізно. Скажу більше, такий відпочинок — без уваги свого чоловіка, без його сюрпризів, без нього — я просто не уявляю, бо то було би сумно. Ось такі у нас романтичні стосунки впродовж усього нашого спільного життя, так буде і далі, я впевнена, — говорить дружина.

Інна — людина творча. Вона пише короткі оповідання, есеї, замальовки, де головними героями є її сім’я та кохання, яке з роками лише зріє і міцніє, здатне витримати будь-які випробування, навіть війною. Ця історія — не лише про міцну сім’ю, щирі почуття та подружню відданість. 

Історії бійців 3-ї танкової Залізної бригади

Нагадаємо історію командира 3-ї танкової Романа Шеремета. Він родом з Чернігівщини, та потрапив до ярмолинецької 3-ї танкової. Боєць не знає що таке страх на полі битви, розповідає що найважче на фронті та про що мріє після перемоги на ворогом. Його розповідь читайте за посиланням. 

Надзвичайно щемлива історія ярмолинчанина Віталія Хоптяра. Ще 23 лютого — директора місцевої дитячо-юнацької спортивної школи, а нині — командира танку одного із підрозділів 3-ї окремої танкової бригади. Він розповів про бій, у якому лише 2 українських танки дали прикурити 22 ворожим машинам; про зіткнення з окупантом під Авдіївкою. Читайте про це у матеріалі Танкіст Віталій Хоптяр розповів як нищить ворогів на передовій

Читайте про хороброго стрільця-зенітника Руслана Шимановського. Він з першого пострілу збив “Стінгером” ворожий гвинтокрил. Зізнається, що зовсім не боявся, а роздумувати було ніколи, бо прикривав побратимів з піхоти. Дивіться відео з бійцем у матеріалі Хмельницький танкіст збив ворожий гелікоптер зі “Стінгера”

Нагадаємо вам ще історію одного із бійців 3-ї танкової танкіста Валерія Жуковського. Військовий розповів як пішов на фронт та за що воює. А також про власну трагедію. Детальніше читайте в матеріалі Як живуть та воюють танкісти: історія Валерія Жуковського з Шепетівки.

А бригадиром 3-ї танкової є молодий 21-річний юнак Віталій Тимощук. Хоробрий військовий розповів про власні здобутки на війні та як вдалось поцупити ворожу техніку з-під носа росіян. А британський телеканал навіть зняв про нього сюжет. Про це можна прочитати у матеріалі Британські Sky News зняли сюжет про 21-річного танкіста з Хмельниччини. 

Радимо прочитати історію харків’янина Романа, який перевіз родину з Харківщини та пішов разом із сином воювати. Тепер донька Настя пише таткові на фронт листи, від яких неможливо не розплакатися, а боєць шле дружині світлини з букетами квітів. Історію хороброго чоловіка читайте в статті “Татусю! Як сильно тебе не вистачає”

Воює в танковій бригаді і тендітна жінка Тетяна Гайдамашко. Вона — військовий лікар і мама 6-річної донечки. Хоробра жінка вже має медаль “За врятоване життя” від президента. Про своє життя та службу в танковій бригаді розповідає в матеріалі Рідні були в шоці: хмельничанка розповіла як стала військовим лікарем

Читайте також:

• “Я ще не бачив, щоб так керували”: танкісти Залізної бригади розповіли як захопили “пітер” і “москву”

• Хмельницький тероборонівець Гасан Гусейнов розповів як потрапив з однієї війни на іншу

• Тероборонівку Вікторію Шевчук нагородили за бій під Слов’янськом (ФОТО)

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.