“Я ще не бачив, щоб так керували”: танкісти Залізної бригади розповіли як захопили “пітер” і “москву”

“Я ще не бачив, щоб так керували”: танкісти Залізної бригади розповіли як захопили “пітер” і “москву”
Фото зі сторінки 3-ї танкової бригади у Фейсбук
  • Бійці розказують про унікальну операцію, яку провели на Харківщині.

  • Кажуть, росіяни збудували цілі укріпміста в землі та, тікаючи, полишали стільки зброї, що українські захисники й самі дивуються. 

Під час контрнаступу ЗСУ звільнили близько 400 населених пунктів у Харківській області. Одним із них стало село Байрак, звільнення якого відкрило шлях до деокупації Балаклії, а також допомогло звільнити Ізюм та Куп'янськ. Взяття потужних укріплених районів ворога "москва" та "пітер" відкрило шлях для звільнення Байрака та Балаклії.

Російські війська у Байраці збудували великий укріпрайон, а свої передові позиції назвали «москва» та «пітер». Як ламали оборону рашистів, розповідають у сюжеті Радіо Свобода воїни 3-ї окремої танкової Залізної бригади. 

“Уявляю, в якому вони були шоці і в якій паніці”

Військові кажуть, це був вже 11-й бій з початку повномасштабного вторгнення. Вони били одночасно з 4-х танків по “москві”, допоки не закінчились боєприпаси. Тоді поповнили запаси і продовжили атаку. 

Відео дня

— Ми відпрацьовували 3 рази по опорному пункту “москва” після кожного поповнення боєкомплекту, — розповідає військослужбовець Володимир. — Бо в танку є 22 снаряди боєкомплекту, його не вистачає для повного наступу. 

Того дня, до 14.00, танкісти закріпилися на опорному пункті, який росіяни гордо називали “москва”. Під натиском українських військових окупанти відійшли на другий опорний пункт, якому дали назву “пітер” та продовжили бій, а українські піхотинці зайняли рашистські окопи. 

— Вони не очікували, що танки підуть, — продовжує розповідь побратим Олег. — Вони думали, що буде черговий вихід піхоти — постріляють і підуть. А тут по них все ж таки працювали 4 екіпажі. Звісно, це страшно. Я уявляю, в якому вони були шоці і в якій паніці, якщо ми боєкомплект вистрілювали за 2 хвилини. 

“Я ще не бачив, щоб так керували”

Танкісти кажуть, командир роти вперше в історії здійснював керування операцією за допомогою дронів. 

— В практиці воно ще не впроваджується, але був дуже цікавий елемент, коли командир роти управляв не будучи членом екіпажу, як по радянських статутах, а він застосовував квадрокоптери і міг повністю бачити поле бою, і міг керувати танками вживу, аж до того, щоб сказати, наприклад, “511-й (танк — авт.) відійди”, “займи ту позицію”. Це цікавий метод управління, який фактично не… Ну я ще не бачив, щоб так керували, — пояснює командир  батальйону з позивним “Алькут”. 

Командир роти “Борзий” зізнається, наступ був дуже складним, особливо психологічно. Адже доводилось їхати по мінному полю. А укріплення росіяни зробили дуже міцні. 

— Укріпрайони в них були дуже-дуже міцними. Там, можна так сказати, цілі міста під землею були збудовані, — каже “Борзий”. 

“Боєприпасів в них уйма. Уйма”

Ворог порозставляв в траві та кущах пастки для наших військових — розтяжки, гранати, міни. Тому спочатку йшли сапери, а потім давали знак піхотинцям. Таким чином рухались дві групи. Ще одна їхала асфальтованим шляхом від Гусарівки для Байрака, розчищаючи шлях для танків. 

— Кацапи не полінувались — викопували невеличку ямку в асфальті, ставили гранату, видьоргували чеку, а зверху на ручку ставили міну, — розповідає командир саперного взводу з позивним “Кузня”. 

Тож саперам доводилось стягувати кожну міну спеціальною “кішкою”, аби убезпечити себе. Тікаючи від контрнаступу українських військ, ворог позалишав кулемети, гранатомети, протитанкові засоби та велику кількість боєприпасів. Танкісти кажуть, це свідчить про те, що зброї в росіян є ще багато, а їхні артилейські окопи були викопані “на вічність”. 

— 15-кілометрова посадка була засипана порожніми окупарками для зарядів і ящиками від боєприпасів. Тобто, боєприпасів в них уйма. Вони могли би стріляти, стріляти і ще раз стріляти, — додає “Борзий”. 

Про величезну кількість військових трофеїв зазначає і командир “Алькут”. Каже, під час захоплення “пітера” і “москви” вдалось “віджати” в окупантів 3 танки і десяток машин для піхоти. А боєприпасів було стільки, що користуються ними й досі. Багато зовсім нових. 

 

Однак, українські захисники таки досягли успіху та вибили ворога з “москви” та “пітера”. Найперше, кажуть, мали бажання, а також потрібно було зайняти ті позиції, бо вони відкривали шлях на Балаклію.

Злагоджено працювали танкісти, піхотинці та артилеристи. А з основного напрямку паралельно вела наступ 25-та бригада. Це, додають, неабияк деморалізувало ворога. Самі ж бійці зізнаються, танк — це сила, а вони самі, хоч і вже потрапляли під танковий обстріл, більше б цього не хотіли ніколи. 

Нагадаємо, нещодавно, танкісти розповіли як звільняли й сам Байрак. Читайте розповідь та переглядайте відео у матеріалі Хмельницькі танкісти розповіли, як проривали оборону росіян у Балаклії

Більше про хоробрих воїнів можна прочитати в підбірці 

Історії бійців 3-ї танкової Залізної бригади

Нагадаємо історію командира 3-ї танкової Романа Шеремета. Він родом з Чернігівщини, та потрапив до ярмолинецької 3-ї танкової. Боєць не знає що таке страх на полі битви, розповідає що найважче на фронті та про що мріє після перемоги на ворогом. Його розповідь читайте за посиланням

Надзвичайно щемлива історія ярмолинчанина Віталія Хоптяра. Ще 23 лютого — директора місцевої дитячо-юнацької спортивної школи, а нині — командира танку одного із підрозділів 3-ї окремої танкової бригади. Він розповів про бій, у якому лише 2 українських танки дали прикурити 22 ворожим машинам; про зіткнення з окупантом під Авдіївкою. Читайте про це у матеріалі Танкіст Віталій Хоптяр розповів як нищить ворогів на передовій

Читайте про хороброго стрільця-зенітника Руслана Шимановського. Він з першого пострілу збив “Стінгером” ворожий гвинтокрил. Зізнається, що зовсім не боявся, а роздумувати було ніколи, бо прикривав побратимів з піхоти. Дивіться відео з бійцем у матеріалі Хмельницький танкіст збив ворожий гелікоптер зі “Стінгера”

Нагадаємо вам ще історію одного із бійців 3-ї танкової танкіста Валерія Жуковського. Військовий розповів як пішов на фронт та за що воює. А також про власну трагедію. Детальніше читайте в матеріалі Як живуть та воюють танкісти: історія Валерія Жуковського з Шепетівки.

А бригадиром 3-ї танкової є молодий 21-річний юнак Віталій Тимощук. Хоробрий військовий розповів про власні здобутки на війні та як вдалось поцупити ворожу техніку з-під носа росіян. А британський телеканал навіть зняв про нього сюжет. Про це можна прочитати у матеріалі Британські Sky News зняли сюжет про 21-річного танкіста з Хмельниччини. 

Радимо прочитати історію харків’янина Романа, який перевіз родину з Харківщини та пішов разом із сином воювати. Тепер донька Настя пише таткові на фронт листи, від яких неможливо не розплакатися, а боєць шле дружині світлини з букетами квітів. Історію хороброго чоловіка читайте в статті “Татусю! Як сильно тебе не вистачає”

Воює в танковій бригаді і тендітна жінка Тетяна Гайдамашко. Вона — військовий лікар і мама 6-річної донечки. Хоробра жінка вже має медаль “За врятоване життя” від президента. Про своє життя та службу в танковій бригаді розповідає в матеріалі Рідні були в шоці: хмельничанка розповіла як стала військовим лікарем

Читайте також:

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.

Коментарі (1)
  • Раїса Коржінівська

    Боже бережи наших захисників та захисниць і Україну.

keyboard_arrow_up