Чи варто сварити дитину за оцінки: що кажуть хмельницькі матері та психолог

Перші тижні навчання – перші оцінки. Хтось приносить в щоденнику найвищі відмітки, а хтось досі не може забути про ласкаве літнє сонечко і довго та тяжко включається у навчальний процес. Всі діти різні: комусь до вподоби математика, хтось фанатіє від історії, музики чи іноземних мов. Бути в усьому ідеальним неможливо. Коли батьки розуміють цю просту аксіому, дитина виростає впевненою в собі особистістю, яка знає чого прагне в житті, і, як досягти бажаного результату. Не рідко трапляється й таке, що за погані оцінки карають не лише відлученням від інтернету чи допомогою в домашніх справах, а й гучними сварками, приниженнями та залякуваннями. Як наслідок, травма на все життя, почуття неповноцінності та зацькованості.

Як реагують на погані оцінки хмельницькі матусі та як мотивують дитину на гарне навчання, дізнавалися журналісти vsim.ua.

Юлія Бойко, мама двох дітей

- Ніколи не сварю, кожен має право на помилку. Дивлюся на дитину і згадую себе в дитинстві. Завжди так роблю. Прийшовши зі школи, в першу чергу, обіймаю або йду гуляти, їсти морозиво, сміємося і розмовляємо. Далі обід, а потім дитина з набагато більшим бажанням сідає за уроки. І обов‘язково вчу самостійності та довірі. В нас з навчанням, поки що, все добре. Головне, щоб дитина не боялася ділитися своїми проблемами і невдачами, тоді їх можна буде поправити.

Юлія Мізера, мама двох дітей

- Я  свою не сварю. Сама в школі погано вчилася, а в училещі навіть дуже добре. Також допомагаю та пояснюю, але програма настільки важка, що й сама в ГДЗ заглядаю. Вважаю, що сварити дитину не можна, її це ще більше пригнічує. Не в оцінках щастя, не варто

навчання перетворювати в дитячий кошмар.

Інна Павлюк, мама двох дітей

- За оцінки не сварю, з першого класу допомогаю сину з уроками, але проблема в тому, що тепер він не розуміє, як можна робити уроки без мами. Сам читає два-три рази – не розуміє, я прочитала – розібрали, обговорили – все зрозуміло. Теж саме з математики – саму тему ніби зрозумів на уроці, а як застосувати не знає – сиджу розжовую, наводжу приклади. Не розумію,чи це школа не справляється, чи я так навчила. Враховуючи, що дитина приходить зі школи в 14:00,в 16:00 ми сідаємо за уроки і робимо їх до 21:00. Ні про які гуртки взагалі мова не йде.

Ольга Миць, мама трьох дітей

- Дітей не сварю, але домашні завданя з двома молодшими роблю            (2-3класи), старша (6 клас) сама робить. Я думаю, головне, щоб діти знайшли своє, бо хороші оцінки не завжди свідчать про мудрість. Можливо краще розвивати те, до чого мають хист. Старюся їм в цьому допомогти, ставитися з розумінням.

Олена Хоменко, мама одинадцятирічного хлопчика

- Як на мене, сварити дитину то зайве. В усіх трапляються невдачі, хіба їх у нас свого часу не було. Допомагаю іноді з уроками. Стараюся підмічати, що краще вдається, а потім розвивати у цьому напрямку. Комусь краще запам’ятовується історія, а комусь подобається математика – це нормально. Я ще з першого класу говорю, що головне, щоб було розуміння предмета, а зазубрювати все на оцінку не треба. Якщо в нього виникають якісь питання, я завжди поруч, завжди підскажу. Але й занадто не контролюю, щоб дитина сама тягнулася до знань, а не робила все з-під палки.

Анна Силка, мама десятирічного хлопчика

- Я не сварю. Коли приносить хорошу оцінку, то кажу йому: «Бачиш ти можеш хорошо вчитися, бо приніс же хорошу оцінку, тільки трохи треба постаратися». Для мене основне, щоб він був уважним, запамʾятати все неможливо. Можливо іноді, щось вийде краще, іноді гірше – це нормально адже це ж процес навчання. Не можна навчитися не помиляючись.

Секрет виховання щасливої, всебічно розвиненої, комунікабельної та впевненої в собі особистості, журналістам vsim.ua розкрили в СЗОШ №7.

"Вдома дитину мають налаштувати не на оцінки, а на знання"

Олена Поліщук, шкільний психолог

- Батькам слід завжди пам’ятати, що дитина не може бути налаштована на позитивний результат, якщо вона боїться. А якщо мама буде сваритися, то відповідно дитина буде боятися. В цьому питані крається ще один психологічний аспект – це готовність дитини до школи. Йде мова про інтелектуальну, фізичну та емоційну готовність. Дитина, розвинена за всіма цими критеріями, знає чого вона йде до школи і що вона там буде робити, чекатиме на оцінку своїх вмінь та навичок. Якщо вона отримала погану оцінку, то відповідно вона буде пригнічена, бо працює на оцінку і мама чекає від неї позитивної оцінки. Тому вдома дитину мають налаштувати не на роботу за оцінку, а на знання, які в майбутньому знадобляться в житті. Ми навіть проводимо такий тест, який визначає мотиваційну готовність дитини до школи. Дитина тоді буде розуміти, що оцінка – це вже як додаток до основного – знань. Тоді вона буде готова до того, що вчитель оцінив сьогодні ось на таку кількість балів, тому я має ще цю тему доопрацювати або я її вже засвоїв повністю і можу рухатися далі. Орієнтація має йти не на оцінку, а на емоційний комфорт учня, на його адекватну самооцінку, на планування майбутнього, на впевненість у собі і в своїх силах. Це саме те, що важливо для дитини, щоб стати у майбутньому успішною.

"Нам треба розвивати компетентності дітей"

Алла Смертюк, директор СЗОШ №7

- Я завжди говорю, що оцінка – це суб’єктивна річ. Один вчитель може оцінити знання дитина за певний матеріал найвищою оцінкою, інший – скрупульозніший, оцінить по-інакшому. То де тоді той центр, де те ядро, яке правильно надасть можливість оцінити? Тому я повторюю батькам, щоб вони не сварили за оцінку. Оцінка – це нічого, головне знання, вміння, навички. Нам не лише потрібні юристи, які формують сучасну українські державу, нам не вистачає класних фахівців робітничих професій. Якби у мене була можливість вплинути на людей, які встановлюють стандарти оцінювання, я б сказала, що не треба нам тих оцінок, нам треба розвивати компетентності дітей, щоб вони могли знайти себе у суспільстві.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.