На порятунок «чкальніка» дали мільйон. Але цього замало

Міська рада виділила один мільйон 160 тисяч гривень на капітальний ремонт кінотеатру імені Шевченка. Втім, щоб «підняти» нерентабельне підприємство, потрібно в два рази більше коштів. Кінотеатр збитковий, доходу не вистачає навіть на зарплату працівникам та «комуналку»

 

- Якщо б ми поставили нову апаратуру, яка коштує близько 1,3 мільйона гривень та замінили крісла в залі, які також на півмільйона потягнуть, то можна було б повернути нашого глядача, - каже виконуюча обов’язки директора кінотеатру імені Шевченка Тетяна Місецька. – З тим, що ми маємо, до нас глядачі йти не хочуть, вони вибирають «Планету», «Мультиплекс», бо у нас фільми йдуть другим екраном. 

Відео дня

Ситуація критична  

У вересні штат кінотеатру скоротили, вісім працівників втратили роботу. Наразі їх залишилося 12. Втім, навіть на такий невеликий штат коштів для виплати заробітної плати не вистачає. Орендарі, власники кафе та магазинів, які знаходяться з усіх боків кінотеатру, платять орендну плату, з яких 70 % надходить в бюджет міста, та лише 30 % залишається в кінотеатрі. А виручку від показу кінотеатр ділить з дистриб'ютором, як правило, 50 на 50. 

- Нам тільки на зарплату в місяць потрібно близько 25 тисяч гривень, і це без сплати комунальних послуг та інших витрат, - каже виконуюча обов’язки директора. – Особисто я зараз виконую і обов’язки директора, і рекламника, і бухгалтера. Коли школярі йдуть на перегляди фільмів, то ми ще щось трошечки збираємо. Якщо в 2011 році річні збори були трішки більше 600 тисяч гривень, то у 2013 вони складають близько 340 тисяч гривень.

Ціна квитка на один сеанс коштує від 18 до 25 гривень. Це недорого. Для порівняння, в «Мультиплексі» вартість одного квитка від 20 до 50 гривень. Віп-зали – 90 гривень. Розумію, щоб «підняти» кінотеатр, потрібно зробити культурно-розважальний центр з кількома залами і змінити інтер’єр.

Вийшли з моди 

У кінопрокатній справі існує поняття першого та другого екранів. Фільми першого екрана показуються раніше і коштують вони дорожче. Всі кінотеатри, які працюють першим екраном, отримують фільм одночасно.

Кінотеатри, які працюють другим екраном, як, наприклад, кінотеатр Шевченка, демонструють фільми через два-три тижні, а то й місяці після прем’єри. Сьогодні існує три базові формати копій фільмів – плівка, цифровий формат та DVD. Два перших – найпоширеніші. Останній «тренд» кінопрокату – «цифра», яким похизуватися радянський велетень не може.  

- До нас на другий екран глядачі вже йти не хочуть, хоча вартість квитка у нас менша, ніж у інших, - каже Тетяна Місецька. - Бо перший екран – це кіно в 3D, 2D-форматах, а репертуари, які виготовляються на стрічці, – це всього один-два фільми на місяць. Бувають такі дні, що жодна людина до нас не йде. Але ми крутимо кіно навіть для чотирьох людей у залі. Ми робимо все можливе зараз, щоб вижити. До прикладу, за січень ми отримали 22 тисячі гривень валу, коли «Планета» мала 130, а «Мультиплекс» більше півмільйона.

Ремонт як приманка 

Кінотеатр, який більшість хмельничан називають «чкальніком», занепадає на очах. Споруджений у Проскурові ще у 1936 році, кінотеатр був включений до республіканського плану розвитку народного господарства України. У 1992 році він був найбільшим та найкращим в місті й в області. Сьогодні ж зовні стіни будівлі кришаться, їх постійно розмальовують хулігани. Коли останній раз робили капітальний ремонт, не пам’ятають ні в кінотеатрі, ні в управлінні культури.

- Можливо, силами працівників проводилися якісь поточні ремонти, але не капітальний, - каже заступник начальника міського управління культури та туризму Світлана Шевченко. - Єдине, що за рахунок міста було зроблено ще позаминулого року, – це класи бальної і сучасної хореографії для дітей. Щоб вберегти кінотеатр для міста, зроблять ремонт за 1,16 мільйона гривень. Там потрібно відремонтувати дах, замінити вікна, відремонтувати системи енергоживлення, електропостачання та відновити фасад. Це потрібно, бо на сьогоднішній день дах протікає, вікна не тримають тепло. Крім того, потрібно повністю замінити все всередині – крісла на більш зручні, апаратуру закупити, але в цю суму такі витрати не входять. Ремонт кінотеатру дасть можливість нам залучити орендарів. Також здійснювати демонстрацію найновіших фільмів. Нам потрібно дати кінотеатру здатність заробляти самому на себе. Капітальний ремонт затягнеться на два роки.

Попри те що комунальне підприємство збиткове, у міській раді не втрачають надії і сподіваються зберегти у ньому саме кіно. Під нічний клуб чи розважальний центр приміщення віддавати не хочуть. 

- Є інвестиційний проект, який ми не раз виставляли на конкурс. Але з’явилася лише одна фірма, яка мала в кишені, вибачте, три копійки, а хотіла взятися за проект, який має більше 30 мільйонів, - каже заступник міського голови Григорій Давиденко. – Після того ніхто не заявився. Кошти для елементарного ремонту в міському бюджеті є, питання в тому, чи проведе ці платежі казначейство. Ми порахували по цінах минулого року, але ж  зараз все прив’язано до долара, тому не знаємо, чи обійдуться нам матеріали дорожче. Це наше приміщення, і ми повинні зробити елементарні умови, коли прийде інвестор. Якщо інвестор не заявиться, то, можливо, переведемо його на бюджетну установу. Так, ми мінімізували штат, але далі нікого скорочувати не будемо, адже не буде кому працювати. Є багато охочих зробити там нічний клуб чи розважальний центр, але хмельничани хочуть зберегти тут кіно. Якщо кінотеатр пережив війну і окупацію німцями, його варто зберегти. У Шевченка величезна площа, там можна багато чого зробити і облаштувати, але кіно там ми збережемо. 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.