До садочка у два роки: думки батьків та поради психолога

 Сучасний ритм життя іноді не дозволяє сповна насолодитися кожним моментом біля свого маляти. Часто мамам доводиться виходити з декретної відпустки, на рік, а то й на два раніше відведеного терміну. Добре, коли є дідусі й бабусі, які завжди виручать та із задоволенням поняньчать улюблене чадо. Але коли вони за сотні, а то й за тисячі кілометрів, молодим батькам доводиться «викручуватися» самим. Тут на допомогу приходять дитячі садочки та ясла. Трапляється, що батьки змушені віддати маля під опіку нянечок та вихователів ще з дворічного віку. З якими проблемами стикаються та чи не шкодить маляті така рання адаптація у соціумі, дізнавалися журналісти vsim.ua.

 "Чим раніше дитина почне спілкуватися з однолітками, тим простіше"

Ольга Рєзнік, мама двох дітей

- Я віддала старшу донечку у два з половиною роки, проблем не було, тільки няня з нею місяць спала, бо так привчена була засинати. Одразу пішла на контакт з вихователями та дітками. Я через пару годин прийшла по неї, а вона вже їсть і йти не хоче. Так з першого дня все добре було. Єдина проблема – це те, що хворіти стала частіше. Є батьки, які працюють і залишити дитину немає з ким, тому ведуть в садочок і хворою. Я старалася робити профілактику, давала вітаміни та протизастудні, але від усього не вбережеш, це ж дітки: то водичку з однієї чашки випили, то ще щось. Але це трапляється і в чотири, і в пʾять років. Тому, як на мене, чим раніше дитина почне спілкуватися з однолітками, тим простіше їй буде знаходити з ними спільну мову.

 "Спочатку дуже хвилювалася, як вона буде без мене"

Світлана Петлюк, мама двох дітей

- Я віддавала старшу в два роки, спочатку дуже хвилювалася, як вона буде без мене, чи не ображатимуть інші дітки, чи не плакатиме, але все було добре. Йшли в садочок з радістю, єдине, як при будь-якій адаптації, дитина хворіла. Вдома вередувала, а в садочку, вихователі говорили, що геть спокійна дитина. На вихідних навіть прокидається в той же час, щоб в садочок йти, їй подобається. Зараз другу віддаю, теж рівно в два роки. Головне, щоб дитина відчувала себе там комфортно, як на мене, це залежить геть не від віку, а від характеру дитини, від вихователів та самих батьків.

"Дитина пішла з першого дня з задоволенням" 

Олена Федчук, мама двох дітей

- Віддала меншу донечку до садка рівно в 2 рочки, вдома вона відмовлялась навіть на 30 хвилин лишитись без мами з дідом і бабою – були істерики. Думала, що в садочку буде ще важче, але завдяки просто чудовій виховательці і няні, дитина пішла з першого дня з задоволенням (що для мене було просто шоком). Я тиждень (кожен день) від телефону не відходила, все чекала коли ж зателефонують із садочка. Правда на другий тиждень дитина зранку плакала три дні, але як тільки я за двері – 10 хвилин, і вона починала гратися з дітками. Я не шкодую, що віддала дитину в 2 роки, їй подобається в садочку. Але тут все індивідуально, і,  багато залежить від вихователя. Також варто бути готовими до частих ГРВІ, але це теж залежить від імунітету.

 "Адаптація проходила складно, хворіли"

Юлия Безпятчук, мама трьох дітей

- Старшу віддала в 1,9 за сімейними обставинами, але працювала в цьому ж садку. З нею не бачилися. Адаптація проходила складно, хворіли (але без цього нікуди). Дочка не могла зрозуміти, куди ж дівається мама. Знадобилося довгих півроку наших з нею сліз і нервів, щоб звикнути. Молодшого сина не віддам так рано. Якщо є можливість – будьте з ним вдома, хворіти буде менше і це найцінніший період життя, який Ви проведете з ним. Альтернатива саду – заняття вдома або приватний сад, також зараз є маса гуртків, де заняття проводять в групах з меншою кількістю дітей і в присутності батьків.

"Все залежить від її психологічної готовності та налаштування самих батьків"

Зозуля Віталіна, психолог

- Кожна дитина індивідуальна. З раннього віку – це вже особистість зі своїм характером, звичками, інтересами. Тому однозначно сказати, коли краще віддавати дитину до садочка не можна. Все залежить від її психологічної готовності та налаштування самих батьків. Оптимальним варіантом вважається трирічний вік, проте, в цьому випадку, ніхто не відміняє поняття про кризу трьох рочків. Для деяких діток цей період проходить непомітно, але більшість стає вередливою, в усьому наполягає на своєму «Я» та не зважає на слова дорослих. Зустріти цей період – краще в соціумі. Коли малюка оточують такі ж дітки, йому краще адаптуватися, адже об’єктом агресії зазвичай стають не однолітки чи вихователі, а самі батьки. Якщо розглядати варіант: два або чотири роки, то тут теж є свої плюси і мінуси. У два роки ми стикаємося з проблемою надмірної прив’язаності до мами. Дитина дуже тонко відчуває цей зв'язок, і процес адаптації проходить складно, особливо, коли мама не готова відпускати дитину від себе. Маля ніби перехоплює цю інформацію і слідує її установі. Період звикання триває від кількох тижнів до місяця, і його просто необхідно пережити, правильно налаштувавшись. З дітками ж маля знаходить спільну мову практично відразу, йому подобається гратися з ними, він скоріше починає чітко говорити та висловлювати свої думки. У віці чотирьох років – існує проблема так званого «кокона». Дитина, яка бачила до цього лише маму, тата, бабусю чи дідуся, відчуває себе самітником між однолітками, з дітками не хоче грати у спільні ігри, переважно тягнеться до вихователя або забивається в куток. Часто такі дітки знаходять собі неіснуючих видуманих друзів і спілкуються самі з собою. Тому, перш ніж Ви вирішили віддати дитину до садочка, проконсультуйтеся з фахівцем, він допоможе визначити психологічну готовність дитини та навчить, як допомогти малюку адаптуватися до нового періоду в його житті.