Сучасний ритм життя іноді не дозволяє сповна насолодитися кожним моментом біля свого маляти. Часто мамам доводиться виходити з декретної відпустки, на рік, а то й на два раніше відведеного терміну. Добре, коли є дідусі й бабусі, які завжди виручать та із задоволенням поняньчать улюблене чадо. Але коли вони за сотні, а то й за тисячі кілометрів, молодим батькам доводиться «викручуватися» самим. Тут на допомогу приходять дитячі садочки та ясла. Трапляється, що батьки змушені віддати маля під опіку нянечок та вихователів ще з дворічного віку. З якими проблемами стикаються та чи не шкодить маляті така рання адаптація у соціумі, дізнавалися журналісти vsim.ua.
- Я віддала старшу донечку у два з половиною роки, проблем не було, тільки няня з нею місяць спала, бо так привчена була засинати. Одразу пішла на контакт з вихователями та дітками. Я через пару годин прийшла по неї, а вона вже їсть і йти не хоче. Так з першого дня все добре було. Єдина проблема – це те, що хворіти стала частіше. Є батьки, які працюють і залишити дитину немає з ким, тому ведуть в садочок і хворою. Я старалася робити профілактику, давала вітаміни та протизастудні, але від усього не вбережеш, це ж дітки: то водичку з однієї чашки випили, то ще щось. Але це трапляється і в чотири, і в пʾять років. Тому, як на мене, чим раніше дитина почне спілкуватися з однолітками, тим простіше їй буде знаходити з ними спільну мову.
- Я віддавала старшу в два роки, спочатку дуже хвилювалася, як вона буде без мене, чи не ображатимуть інші дітки, чи не плакатиме, але все було добре. Йшли в садочок з радістю, єдине, як при будь-якій адаптації, дитина хворіла. Вдома вередувала, а в садочку, вихователі говорили, що геть спокійна дитина. На вихідних навіть прокидається в той же час, щоб в садочок йти, їй подобається. Зараз другу віддаю, теж рівно в два роки. Головне, щоб дитина відчувала себе там комфортно, як на мене, це залежить геть не від віку, а від характеру дитини, від вихователів та самих батьків.
- Віддала меншу донечку до садка рівно в 2 рочки, вдома вона відмовлялась навіть на 30 хвилин лишитись без мами з дідом і бабою – були істерики. Думала, що в садочку буде ще важче, але завдяки просто чудовій виховательці і няні, дитина пішла з першого дня з задоволенням (що для мене було просто шоком). Я тиждень (кожен день) від телефону не відходила, все чекала коли ж зателефонують із садочка. Правда на другий тиждень дитина зранку плакала три дні, але як тільки я за двері – 10 хвилин, і вона починала гратися з дітками. Я не шкодую, що віддала дитину в 2 роки, їй подобається в садочку. Але тут все індивідуально, і, багато залежить від вихователя. Також варто бути готовими до частих ГРВІ, але це теж залежить від імунітету.
- Старшу віддала в 1,9 за сімейними обставинами, але працювала в цьому ж садку. З нею не бачилися. Адаптація проходила складно, хворіли (але без цього нікуди). Дочка не могла зрозуміти, куди ж дівається мама. Знадобилося довгих півроку наших з нею сліз і нервів, щоб звикнути. Молодшого сина не віддам так рано. Якщо є можливість – будьте з ним вдома, хворіти буде менше і це найцінніший період життя, який Ви проведете з ним. Альтернатива саду – заняття вдома або приватний сад, також зараз є маса гуртків, де заняття проводять в групах з меншою кількістю дітей і в присутності батьків.
Зозуля Віталіна, психолог