Дитячий хірург з Хмельницького бачив, як помирають новонароджені. Відверті лікарські історії

• Хірург Тарас Єремеєв надає невідкладну допомогу в міській дитячій лікарні.
• Медик розповів, із якими випадками стикається на роботі.
• Найстрашніше, що бачив - смерть пацієнтів.
• Серед “топових” діагнозів - сторонні предмети, які часто ковтають діти.
• Читайте відверті історії від молодого хірурга в рамках проєкту “Лікар до 30”.

“Лікар до 30”, - таку назву отримав проєкт від “ВСІМ”, в якому кожен молодий фахівець може розказати про себе більше. Цього разу героєм матеріалу став 30-річний дитячий хірург Тарас Єремеєв. Він надає невідкладну медичну допомогу в міській дитячій лікарні й веде прийом пацієнтів у поліклініці №2. 

Поспілкуватися лікар запросив журналістку на своє робоче місце - в дитячу лікарню. У звичних для нього стінах поділився своїм досвідом. Він розповів, із якими проблемами найчастіше звертаються та що для нього виявилося на практиці роботи найстрашнішим. 

Тримати ніж в руках мені завжди подобалося

Як і чимало своїх молодих колег, Тарас мріяв про медицину зі шкільних років. Щоправда, про хірургію він тоді не думав. Однак доля сама підказала звернути увагу саме на цю спеціальність. Почалося все з того, що юний Тарас допомагав батькові у різьбленні. Тато над ним жартував: “З тебе б вийшов гарний хірург”. На той час це були просто слова, які з роками таки набули сенсу. 

—  Коли батько давав завдання вирізати і зашліфувати вироби - мене це надзвичайно зацікавлювало. Тут працювала дрібна моторика рук. Пам’ятаю, як я сам створював дерев’яні іграшки. Тому тримати ніж в руках мені завжди подобалося, - каже Тарас. 

Здобувати медичну освіту Тарас відправився вже після 9 класу. Тоді вступив до Хмельницького базового медичного коледжу. Після закінчення - став фельдшером. Згодом понад рік працював медбратом в обласному госпіталі ветеранів війни. Після здобутого досвіду, Тарас поїхав навчатися у Вінницький національний медичний університет імені Миколи Пирогова. Там гриз граніт науки протягом 6 років. А коли став випускником - не міг визначитися, яку спеціальність обрати для роботи. 

Як Тарас працевлаштувався у Хмельницькому

Хірургія - галузь, що була мрією для Тараса Єремеєва. Він розповідає: добре розумів, що в сучасних реаліях працевлаштуватися на цю спеціальність - на межі з фантастикою. Пояснює - часто чув від знайомих, що не маючи необхідних зв’язків, потрапити на роботу не вдасться. Саме тому під час пошуків роботи, він не сподівався, що його мрія втілиться у життя. Тарас шукав вільне місце лікаря у багатьох медзакладах області. Проте довгий час все було безрезультатним.

— Чомусь так завжди вважалося, що на місця тих спеціальностей, які пов’язані з хірургією, важко потрапити. Це, наприклад, стосується хірургії чи гінекології. Коли закінчив університет, я добре розумів: щоб працевлаштуватися треба мати зв’язки. Тому моя мрія стати хірургом була дуже далекою. Всі знайомі довгий час дізнавалися, чи є в області вільне місце для мене. Та завжди все було зайнято. А от після того, як я отримав всі документи з “вишу” на руки, вирішив самостійно навідатися в медзаклади Хмельницького і презентувати себе. І от, в обласній дитячій лікарні погодилися взяти мене на місце анестезіолога. Ми домовилися, що мене будуть оформлювати. І чесно кажучи,  тоді дуже зрадів. Адже ця спеціальність близька до хірургії. Та згодом стався поворот, який не очікував. Коли я вийшов з обласної лікарні й зустрів знайомих, все змінилося, - згадує Тарас. 

Знайомі Тараса виявилися працівниками одного хмельницького медзакладу. Під час зустрічі, вони підказали: лікар-хірург потрібен у міській дитячій лікарні. Тож майбутній медик розвернувся в протилежний бік від зупинки й вирушив прямісінько до медзакладу. Згадує, як чекав на головну лікарку. Розповідає, що їхнє спілкування пам’ятає і досі. 

— Після тривалої розмови й знайомства, головна лікарка сказала: “Нам потрібні молоді спеціалісти - хірурги. Тоді я зрозумів: саме зараз здійснюється моя мрія. Адже я завжди хотів бути саме хірургом, а також жити й працювати поряд із батьками, - додає Тарас.

Всі вище описані події відбулися із Тарасом три роки тому. Саме тоді розпочалася його інтернатура. Він був асистентом хірурга і з того часу часто бував на операціях. У ролі інтерна Тарас побачив чимало. Йдеться про різноманітні патології, травми та захворювання дітей. Про деякі з них він розповідає і додає: “Коли йдеш на операцію, не знаєш, яку картину побачиш”.

Від магнітів, які проковтнули, до смертей новонароджених

Три роки інтернатури та три місяці роботи хірургом - стільки часу Тарас Єремеєв набуває досвіду в міській дитячій лікарні. За цей час встиг побачити чимало. Стажувався в багатьох лікарнях країни та за кордоном (Стамбул, Туреччина). Виконав десятки операцій та допоміг великій кількості дітей. Зараз він працює черговим лікарем -  надає невідкладну медичну допомогу. 

За час роботи медик зміг виокремити випадки, з якими до медзакладу звертаються найчастіше. Один із них - ковтання сторонніх предметів. Лікар каже: батарейки, копійки та магніти опиняються всередині найчастіше. Чи оперувати при цьому маля - залежить від ситуації. Що стосується цієї теми, то Тарас вже стикався із нестандартним випадком. Тоді в лікарню привезли дитину, яка ковтнула два магніти із певним інтервалом в часі. В результаті - злипся кишківник. Наслідки чого могли бути вкрай сумними.

—  Коли таке стається, ми визначаємо, яке саме стороннє тіло всередині. Дізнаємося, чи цю речовину можна виявити під час оглядової рентгенографії, - пояснює лікар. - Коли я був інтерном, то асистував на операції, де пацієнт проковтнув два магніти. При чому із певним інтервалом у часі. Тоді в дитини в кількох місцях злипся кишківник. У такому випадку є ризик перфорації й перитоніту. Тобто запалення черевної порожнини. Той випадок потребував термінового оперування. Ми дістали ці магніти й все закінчилося добре. 

Болить живіт - ще одна поширена причина, через яку звертаються до хірурга. Популярний діагноз - апендицит. У такому разі проводять новітні лапароскопічні операції. Оперативне втручання при цьому відбувається за допомогою спеціальних оптичних приладів. Тарас Єремеєв згадує одну історію, що пов’язана з апендицитом. Її вважає незвичайною, бо пацієнтом виявився іноземець. 

Медик пригадує, що того дня до лікарні потрапив 17-річний хлопець у супроводі чоловіка та директор філармонії. Пацієнтом виявився барабанщик гурту, що приїхав у Хмельницький зі Швейцарії. Замість концерту, його екстрено відвезли до лікарні. У нього була підозра на апендицит. Після обстежень діагноз підтвердився. Ситуація загострювалася тим, що хлопець мав надмірну вагу. Ба більше - через іноземну мову, медики його погано розуміли. Попри всі складнощі, лапароскопічна операція пройшла успішно та юнак відправився додому. Тарас пригадує, як гості з-за кордону дякували за виконану роботу, а на згадку подарували швейцарський ніж. Тож тепер ця історія є однією з особливих для молодого лікаря.  

Напротивагу теплим історіям - є інші. Вони сталися ще тоді, як Тарас був інтерном. Тоді він бував на операціях у відділенні новонароджених. Майже відразу медик зіткнувся із найстрашнішим: смертю. Розповідає, коли діти недоношені й мають важкі супутні патології, то найчастіше все закінчується трагічно. За словами лікаря, на операційному столі опиняються діти вагою 800-900 грамів. Мовляв, коли медики намагаються допомогти й врятувати маля, а зробити цього не вдається - це найболючіше. 

Дитячі хірурги можуть стикатися зі смертю дітей різного віку. Тарас розповідає: якось таке сталося з 17-річним хлопцем. “Це була коригувальна операція. Хлопцеві видаляли пластину”, - пояснює медик. У пацієнта виник анафілактичний шок. Медикам не вдалося його врятувати, адже серце перестало битися.

У лікарню потрапила 4-річна дівчинка, на яку впала шафа

Великий відсоток випадків, з якими діти потрапляють в лікарню - травми. Хірург каже: вони можуть бути отримані за різних обставин. Наприклад, до медзакладу госпіталізовують дітей, які потрапили в ДТП. Медики їх обстежують, ставлять діагноз й відповідно - займаються їхньою реабілітацією. Крім того, пацієнтами стають ті, хто отримав травми внаслідок власних пустощів. Одна із таких історій - про 4-річну дівчинку. 

Маленька пацієнтка потрапила в міську дитячу лікарню після того, як на неї впала шафа. Сталося це випадково, коли дитина гралася. Її госпіталізували й зайнялися обстеженням, задля виключення патологій.

— У неї були садна, забої. Але, на щастя, внутрішні органи не були пошкоджені. Проте подібні історії закінчуються не завжди одним й тим самим. Наприклад, у нас був хлопчик, якого ми так само обстежували після травм. Виявилося, що в нього постраждала печінка і була травмована нирка, - каже хірург. 

Поширеними серед дітей також є урологічні проблеми. Хірург говорить про перекрут яєчок у хлопчиків. Основними причинами цього є травми та удари в зоні мошонки.

До слова, всі вище описані ситуації мотивують молодого хірурга. Він розповідає, що понад усе прагне досягти вершин у своїй галузі. Його ціль - допомогти, врятувати й зберегти життя дітей. Також Тарас додає - якою б страшною історія не була (як от зі смертями новонароджених, - прим. автора), він ніколи й не думав, аби залишити медицину. Мовляв, почувається, як риба у воді. Адже хірургія - одна з його основних мрій, що врешті стала реальністю.

Читайте також:

Медик після “універу”. Дитячий лор Валентин малює з пацієнтами та навчає батьків

“Пацієнти кричать або не відкривають рота”. Інтерв’ю з 28-річним медиком, яка лікує дітям зуби

Медик після універу. Інтерв’ю з молодим лікарем Андрієм, який називає себе фрілансером

Медик після універу. Розповідаємо про педіатра Катерину, яка приймає в Ружичній

Дитячий патологоанатом Аліса з Хмельницького кайфує від роботи та веде свій блог

Медик після універу. Ольга допомагає вагітним у 16 і складає меню для дітей

Лікар після універу. 28-річна Євгена полюбила медицину через жаб

Лікар до 30. Дитячий офтальмолог Олександр запросив журналістів на операцію

Медик після універу. Як гінеколог Тарас допомагає народжувати хмельничанкам

Лікар до 30. Як Ольга Пеленичко впізнає пацієнтів за голосом та їздить на роботу в шоломі

Медик до 30: хмельничанка Аліна розповіла про шлях від танців до роботи в інфекційній лікарні

Медик після “універу”. Розповідаємо про 29-річного сімейного лікаря Богдана Скринька

Лікар до 30. Розповідаємо про молодих медиків Хмельницького

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.