Медик після універу. Розповідаємо про педіатра Катерину, яка приймає в Ружичній

Молоді лікарі щороку поповнюють хмельницькі медзаклади. Вони залишаються працювати після інтернатури чи шукають для себе вільні місця в амбулаторіях або поліклініках. Через юний вигляд медиків, пацієнти часто піддають сумніву їхню компетенцію. Запитують, чи ті вміють проводити певні медичні маніпуляції. Також цікавляться, чи вони робили ту чи іншу процедуру раніше. Про це розповідають самі молоді медики. 

Щоб познайомити хмельничан із фахівцями “після універу”, ми створили проєкт “Лікар до 30”. У його рамках розповідаємо про лікарів різних спеціальностей. Вони діляться історіями з особистого життя та роботи. Розповідають, чому обрали медицину, як влаштувалися  на роботу і відкривають завісу свого особистого життя. 

Посилання на матеріали про молодих хмельницьких лікарів ми залишимо в кінці тексту. Ну а поки познайомимося із 28-річним педіатром Катериною Макончук. Лікарка приймає пацієнтів в амбулаторії №7, що в мікрорайоні Ружична. Її досвід роботи складає 3 роки. Щоправда, сюди варто додати кілька місяців її праці в польському медзакладі. Там Катерина ледь не потрапила “в рабство”. При цьому вона встигла познайомитися з іноземною системою лікування. Більше про все це читайте в матеріалі - Знайдіть 5 відмінностей. Лікарка з Хмельницького розповіла, як працює поліклініка за кордоном. 

У студентстві спала з людськими кістками

Шлях Катерини Макончук у медицину розпочався як і в багатьох її молодих колег - із дитячих ігор в лікаря. Хтось змалечку починав досліджувати жаб, а хтось - рятувати комах чи піклуватися про своїх близьких, наприклад, слухаючи пульс. Героїня нашого матеріалу з раннього дитинства ставила всім уколи. Робила все на ляльках. Так би мовити, проводили на них досліди. Коли зрозуміла, що справляється із цим “на ура” - стала замислюватися про медицину серйозніше. І вже у школі вона прийняла рішення - бути медиком. 

• У мене в сім’ї немає нікого з лікарів. Тому стати медиком - моя власна ініціатива. У дитинстві в мене були всі іграшки поколоті шприцами. Всі мої ляльки були в плямах від води. Пам’ятаю, що в початкових класах я чомусь захотіла з дітьми працювати. Так в мене стала душа лежати. Я собі думала, що стану або вчителькою, або лікарем. Та згодом точно вирішила, що буду лікувати, - розповідає Катерина. 

Закінчивши школу, майбутній медик вступила у Вінницький національний медичний університет імені Миколи Пирогова на “Педіатрію”. Згадує, як з перших днів навчання її зацікавила анатомія. Розповідає, що проводила за підручниками цілі ночі. І навіть засипала з людськими кістками, досліджуючи їх. 

У статусі студента Катерина провела 6 років. Потім стала інтерном. Під час цього почалося здобуття її першого лікарського досвіду. Його здобувала в Хмельницькій міській та обласній дитячих лікарнях. Тоді молодий педіатр приїжджала на роботу в обласний центр з Городка. Каже: щоденно моталася туди-сюди. Бо бажання стати професіоналом у медицині не залишало її ні на хвилину. До речі, у той період Катерина стала мамою. Розповідає, що довго всидіти в декреті їй не вдалося. 

• Оскільки мій чоловік працював у Городку, ми туди переїхали. У декреті я пробула всього 3 місяці. Потім добросовісно їздила в Хмельницький на роботу. Тоді у всіх лікарів-інтернів відпустка. Але я собі подумала, що і так сиділа в декреті. Тому я пішла працювати. Із дитиною тоді допомагали рідні і няня. Тоді, в Городку, у мене з’явилися перші пацієнти. Я їх оглядала, призначала лікування і так далі. У такому ритмі тривала інтернатура 2 роки, - каже Катерина Макончук.

Згодом постало питання про працевлаштування. Ми вже писали вище про досвід роботи Катерини за кордоном. Нагадаємо: він був не дуже вдалим. 

З Польщі молода лікарка повернулася в Хмельницький. Почалися пошуки роботи. Медик розповідає - не все було так легко. Адже куди б вона не зверталася - ніде не було місця. Та з часом доля посміхнулася. Майже вчорашню студентку взяли на “декретне” місце педіатра. Тобто передбачалося, що робота буде тимчасовою. Однак після певних напрацювань Катерина зайняла місце постійного лікаря. З того самого часу вона працює в амбулаторії в Ружичній. 

Сама вона розповідає - не уявляє, як би працювала деінде. Мовляв, колектив хороший, місце роботи прекрасне, до того всього і сама спеціальність педіатра для неї - попадання просто в серце. 

• Піти у вузьку спеціальність я ніколи не хотіла. Бо працювати у поліклініці, як на мене, це нудно. Уявіть, працювати постійно за однією і тією самою спеціальністю, там де все на одну тематику. Для мене це не цікаво. А тут в амбулаторії йде постійний рух. Дуже багато дітей. Всі з різними питаннями. Тому мені цікавіше тут, - розповідає педіатр Катерина. 

У Катерини Макончук 248 “задекларованих” дітей

Ми навідалися на робоче місце Катерини. Усміхнена, вона сиділа серед метеликів та інших “мімішних” дитячих штучок. Педіатр була одягнена в тварин - на її формі яскраві зображення котиків і собак. Розповідає, що серед її медичного вбрання є кілька наборів із дитячими візерунками. 

У кабінеті педіатра все схоже на дитячу кімнату. Про те, що це лікарня, нагадує хіба що медичне обладнання. Катерина Макончук каже, що облаштувала все тут сама: наклеїла на стіни “веселі” наліпки, до стелі причепила метеликів. Розповідає, що інтер’єр в кабінеті змінює посезонно. Скажімо, взимку все прикрашають сніжинки.

Загалом у молодого педіатра є 248 “задекларованих” пацієнтів. Серед них найбільше дітей до 5 років. У день на прийом до лікарки приходить різна кількість людей - від 10 до 30. Значно більше, розповідає вона, отримує дзвінків і повідомлень в месенджери. Подекуди, каже, телефон не замовкає. При цьому батьки пацієнтів можуть телефонувати в різний час доби. Наприклад, пізно ввечері.

Найцікавіше Катерині Макончук працювати саме з найменшими пацієнтами. Із ним вона з легкістю знаходить спільну мову. Вона додає, що малі не вміють симулювати хворобу на відміну від старших дітей. 

•  Найбільше симулюють ті діти, які є учнями початкових класів. Наприклад, кажуть, що болить животик. Але я вмію розрізняти - чи симулюють чи ні. Я дивлюся живота і одночасно на міміку дитини. Якщо болить -  міміка змінюється. Скажімо, ще не встигла торкнутися, а дитина вже “айкає”. Це роблять, бо в школу не хочуть йти. Це, як одна з причин, - розповідає Катерина Макончук. 

Про пацієнтку без свідомості й “молочну” алергію

На практиці роботи молодої лікарки траплялися різні ситуації. Серед них - як кумедні, милі, так і менш позитивні. Скажімо, серед пацієнтів Катерини є маленька дівчина, яка на прийом приходить лише зі своєю м’якою іграшкою. Педіатр знає, що після огляду цієї дитини необхідно зробити наступне - поступитися усім своїм обладнанням малій. Та уявляє себе медиком і оглядає свого м’якого улюбленця та маму. 

Крім “мімішних” вчинків, діти часто роблять Катерині подарунки. Квіточка, іграшка з “Кіндера” чи шоколадка - все це дрібниці, що змушують молоду лікарку посміхатися. 

Та не всі історії на гарний лад, як то кажуть. Нещодавно лікарка мала справу із неординарним проявом алергії у дитини. Йдеться про реакцію шкіри на контакт з молоком. 

• Є в мене пацієнтка, яка має алергію на молоко. Таку продукцію з її раціону батьки забирали. І от якось вони з мамою поїхали на фотосесію. Серед реквізиту там була ванна. Вона була наповнена молоком і квітами. Там малу пофотографували, а потім на її тілі з’явилися червоні плями. Стало все напухати. Батьки відразу подзвонили до мене. Ніхто навіть не думав, що в дитини виникне така реакція шкіри, - розповідає молода лікарка. 

Якось Катерина приймала пацієнтів своєї колеги, яка була у відпустці. Тоді на огляд прийшла дівчина з головним болем. Вона знепритомніла просто в кабінеті педіатра. Під час падіння вдарилася головою об стіл. Катерина згадує, що мама дівчини дуже почала хвилюватися і захотіла різко підняти доньку. Та педіатр запевнила - таких дій при таких випадках робити не можна. 

“Молодий лікар відрізняється від більш досвідченого”

Катерина Макончук каже, що педіатр - це людина, яка має залишатися дитиною в душі. Такою, каже, є вона сама. Тому й розмовляє із маленькими пацієнтами однією мовою. Та якою б не була любов до роботи, лікарка вміє від неї абстрагуватися. Все це - завдяки її захопленням. Катерина вишиває бісером одяг, ікони, а ще пече торти для рідних і друзів.

• Це моє хобі. Я вишиваю бісером українські сорочки та ікони. Для себе навіть вишила сукню. Також я багато ікон подарувала своїм батькам і друзям. Взагалі вишивка мене дуже заспокоює. Крім того, я трішки кондитер й печу торти, - розповідає Катерина.

А ще частину вільного часу педіатра займає навчання. Молода лікарка систематично стає учасницею різноманітних конференцій та тренінгів. Каже, що в наш час медик обійтися без цього не може. 

До слова, за поповнення знань фахівців нагороджують балами, що в майбутньому знадобляться їм для атестації. Щороку лікар має набирати 50 балів. Від початку цього року Катерина Макончук вже накопичила 200 балів.

• Молодий лікар відрізняється від більш досвідченого тим, що у нього є більше бажання вчитися і отримувати нові знання. Бо деякі медики, які вже давно працюють і думають, що вони навряд чи можуть дізнатися щось нове для себе. Насправді в медицині постійно все змінюється, з’являються нові підходи й методики лікування. Є дуже багато цікавих та інформативних конференцій, - каже педіатр. 

Серед нещодавніх курсів, що пройшла Катерина - тренінг з невідкладної допомоги та підвищення кваліфікації за темою “Ведення новонароджених”. 

До речі, усі лікарі до 30, з якими ми спілкувалися, регулярно стають учасниками вебінарів і конференцій для медиків. Нагадаємо, що познайомитися з місцевими фахівцями можете за посиланнями:

Медик після універу. Ольга допомагає вагітним у 16 і складає меню для дітей

Лікар після універу. 28-річна Євгена полюбила медицину через жаб

Дитячий патологоанатом Аліса з Хмельницького кайфує від роботи та веде свій блог

Лікар до 30. Дитячий офтальмолог Олександр запросив журналістів на операцію

Медик після універу. Як гінеколог Тарас допомагає народжувати хмельничанкам

Медик після “універу”. Дитячий лор Валентин малює з пацієнтами та навчає батьків

Лікар до 30. Як Ольга Пеленичко впізнає пацієнтів за голосом та їздить на роботу в шоломі

Медик до 30: хмельничанка Аліна розповіла про шлях від танців до роботи в інфекційній лікарні

Медик після “універу”. Розповідаємо про 29-річного сімейного лікаря Богдана Скринька

Лікар до 30. Розповідаємо про молодих медиків Хмельницького

Відгуки про педіатра Катерину Макончук на Medics

Познайомитися із діяльністю чи не кожного лікаря можна за допомогою платформи “Medics”. Там хмельничани залишають свої думки й враження стосовно того чи іншого фахівця. Ми поцікавилися, що пишуть про героїню нашого матеріалу. Всього залишено 5 коментарів. Усі вони є позитивними.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.