Медик після універу. Інтерв’ю з молодим лікарем Андрієм, який називає себе фрілансером

• 29-річний медик Андрій приймає в амбулаторії, напроти старого кладовища на Кам’янецькій.
• У свої роки він має 7 років стажу роботи.
• За цей час встиг не лише пройти інтернатуру, а й попрацювати кардіологом.
• Тепер він вакцинує хмельничан, веде амбулаторні прийоми й при цьому називає себе фрілансером.
• В інтерв’ю розповів, на які труднощі натрапляють молоді медики та що таке “комплаєнс”, без якого немає ефективного лікування.

Журналістка “ВСІМ” Олександра Клименко продовжує розповідати про молодих медиків Хмельницького. Вони взялися за лікування містян відразу після закінчення університету та інтернатури. У них мало досвіду, однак кожен володіє цікавими фішками, використовує у роботі сучасні методики та технології 21 століття. Лікарі підтримують зв’язок з пацієнтами у месенджерах 24/7, можуть виписати направлення чи рецепт на ліки, їдучи, наприклад, в громадському транспорті.

Раніше вже були опубліковані матеріали про молодого лора, педіатра, офтальмолога, гінеколога, дитячого патологоанатома та інфекціоніста. Прочитати про них зможете за посиланнями в кінці матеріалу. Цього разу знайомимося з 29-річним медиком, який вакцинує хмельничан від Covid-19 та працює сімейним лікарем. 

Молодий лікар називає себе фрілансером. Все через те, що він приходить на робоче місце не за графіком, а тоді, як у нього виходить. Протягом дня він не розлучається зі своїм рюкзаком, з яким під час відпустки ходить в походи. У робочі будні Андрій використовує його інакше - носить всередині медичний халат, стетоскоп, електронний термометр та інші медичні штучки. 

Андрій Довгань приймає пацієнтів в амбулаторії №12 на Кам’янецькій, 99, напроти старого кладовища. Там він з’являється ближче до вечора. А більшу частину дня чоловік займається вакцинацією мешканців області. Відвідує заклади соціального захисту населення, освітні або інші установи. 

Як вже згадувалося вище, лікар не може сказати точно, о котрій звільниться й прийде на роботу. Тому була призначена зустріч з журналісткою орієнтовно на 17:40. У цей час ми застали Андрія у своєму кабінеті. Привітавшись, він попросив залишити приміщення й зачекати в коридорі кілька хвилин. Тим часом медсестра ретельно продезінфікувала всі поверхні й вимила підлогу. Коли все підсохло, молодий медик дозволив зайти й ми почали спілкуватися. 

Спершу я розповіла медику про ідею створення проєкту “Лікар до 30”. Про те, як одного разу наткнулася на допис в соцмережах, в якому хмельницька матуся запитувала хмельничан стосовно молодого педіатра. Зміст повідомлення був наступним: “Цей лікар молодий, тому не знаю, чи він компетентний”. Саме ці слова викликали бажання розповісти містянам про медиків, які, попри юний вигляд, вже беруться за таку складну роботу, як лікувати людей.

Бажання стати лікарем - це мрія, мета чи обставини, що змусити піти в медицину?

• Я сам із Нової Ушиці. Виріс у династії лікарів. Мій дід був акушер-гінекологом, бабуся - медсестрою, батько - сімейним лікарем, а мама - як і дід, акушер-гінекологом. Пам’ятаю, що в дитинстві моїми іграшками було медичне обладнання, яке рідні приносили з роботи. Інші діти таким не гралися. Насправді мої батьки не хотіли, щоб я був лікарем. Вони знали й розуміли, що це важка й малооплачувана робота. Але так склалося, що коли я закінчував школу, то навіть не розглядав іншого варіанту, крім медицини. Адже я все життя провів в такому, можна сказати, медичному колективі. Тому лікар - це щось на кшталт мого призначення. 

Де здобували вищу освіту і як воно, вчитися на лікаря?

• Я вступив у Вінницький національний медичний університет імені Миколи Пирогова, на факультет “Лікувальна справа”. У порівнянні з іншими спеціальностями, вчитися на лікаря важко. Це величезна кількість дисциплін, дуже багато корпусів та багато пар. Ми вчилися з 8 до 18 години, а потім ще виконували завдання вдома, - розповідає лікар. - На кожному курсі було дуже цікаво навчатися. Я постійно хотів працювати за різними спеціальностями - то бути лором, то хірургом, то невропатологом. 

Чому ж обрали сімейну медицину?

• Більшість моїх одногрупників і я хотіли піти у вузькі спеціалізації. Але тоді саме починалася медреформа. І багато кого відправляли у сімейну медицину, бо потрібна була велика кількість “сімейників”. Чесно кажучи, ніхто не знав, що це і всіх цей факт лякав. Та насправді зараз я не шкодую, що став саме сімейним лікарем. 

Перший досвід здобули під час інтернатури? Як це було?

• Я 6 років навчався в університеті. Згодом почалася інтернатура. Очний цикл проходив у Хмельницькій міській лікарні, а заочний цикл - в обласній. Сімейна медицина має таку специфіку, що треба знати абсолютно все. Тому інтерни працюють в кожному відділенні медзакладу. Акушерство-гінекологія, хірургія, офтальмологія - були всюди, - згадує лікар. - Чесно кажучи, на інтернатурі я хотів бути кардіологом. І навіть планував ним стати згодом. Та з цим не склалося. Знайти роботу, тим паче місце кардіолога, дуже складно. 

Чим вас так захопила кардіологія?

• Ще під час інтернатури я працював в обласному кардіодиспансері. Там познайомився з лікарем Петром Перебийносом. Мені дуже подобалося в його відділенні. Після інтернатури я залишився там працювати на 2 роки. Це була клінічна ординатура - в плані розвитку, це найвищий рівень для медика. Чесно кажучи, лікарів-ординаторів серед моїх колег молодих лікарів, є не так вже й багато, - каже Андрій Довгань.

• Під час ординатури мені виділили палату, де я самостійно лікував пацієнтів. А також чергував у реанімації. Тоді була величезна кількість пацієнтів з порушенням серцевого ритму. Я вчився в Петра Перебийноса різним методикам лікування. Одна з них - це метод електрокардіостимуляції. Тобто відновлення ритму за допомогою електродів, які через стравохід дістають до серця. Внаслідок того, що лікар підбирає певну частоту й амплітуду струму, у людини відновлюється серцевий ритм. Саме так я допомагав пацієнтам. На щастя, жодного трагічного випадку я не бачив.

Як знайшли постійне місце роботи?

• До ординатури мене рекомендували в університеті. Я її проходив протягом двох років, як вже й казав. Після цього почав шукати постійне місце роботи. Знайти його для молодого лікаря - не так вже й просто. Я дізнавався, де є вільні місця. Були в міському центрі первинної медико-санітарної допомоги, - каже лікар. - Спочатку я потрапив на декретне місце. Так склалося, що на ньому я пропрацював всього один день. Бо вже на наступний для мене знайшлося постійне місце. Річ у тім, що один з лікарів поважного віку пішов на пенсію. Так я і потрапив в амбулаторію №5. Там я працював 2 роки. У тому закладі був чудовий колектив і завідувачка. Ми досі спілкуємося і підтримуємо відносини. З часом на Кам’янецькій утворилася нова амбулаторія. Тут я працюю вже майже рік. 

Скільки маєте задекларованих пацієнтів і як вони з’являються у молодого лікаря?

 

• Насправді молодому лікарю важко. Бо більшість населення вже має своїх сімейних лікарів. І коли медик після університету виходить на роботу, то до нього приходять одиниці. Спершу це всього кілька людей на прийомах. Якщо лікар їм подобається, то вони радять фахівця родичам, сусідам, знайомим. Таким чином і додаються пацієнти, - пояснює Андрій Довгань. 

• У мене зараз є близько 800 задекларованих пацієнтів. Серед них найбільше людей старшого віку. Дітей у мене майже немає. Переважно беру тих, хто старший 14 років.  

Що давалося на початку роботи найважче?

• Особливі труднощі - це документація. Це мені давалося найважче, коли я тільки прийшов на роботу. Адже я проходив інтернатуру і ординатуру в стаціонарах. Там основним завданням було лікувати людей і мінімум писанини. А коли почав працювати сімейний лікарем, виявилося, що треба мати справу із паперовою роботою. Але мені допомагали колеги порадами і підтримкою.

Чи маєте принципи або правила у своїй роботі?

• У роботі маю два правила - бути ввічливим і робити для пацієнта все на максимум. Коли працюєш з людьми трапляються різні ситуації. Є ті, з якими простіше, а є навпаки. Наприклад, мені легше працювати з людьми середнього віку. Вони більш сучасні. Тим паче, що зараз багато чого можна робити в електронному вигляді: надсилати направлення, рецепти. З молодшими людьми я активно спілкуюся в месенджерах. Вони мені відправляють результати своїх аналізів, це я можу переглянути в будь-який час. А от старшим людям важче пристосуватися до таких змін.

Є такі пацієнти, з якими ви здружилися чи навіть породичалися?

• Для багатьох я, як сімейний лікар, є другом сім’ї. З багатьма своїми пацієнтами можемо вільно обговорювати будь-які теми. Я їх вже добре вивчив і знаю, кому і яка потрібна терапія. За час роботи, знайшов до багатьох підхід. Наприклад, когось треба розсмішити на прийомі. Є в мене пацієнтка, пенсіонерка. Я її вивчив і знаю, що вона дуже тішиться, коли називаю її дівчинкою. Цій жінці відразу стає дуже приємно, тому вона залюбки приходить до мене на прийом, - розповідає медик. - Взагалі це називається комплаєнс. Це коли людина довіряє своєму лікарю, а він старається допомогти пацієнтові. Якщо є комплаєнс - тоді лікування буде ефективним. 

Найчастіше з якими питаннями до вас звертаються?

• Сімейний лікар - це первинна ланка. До нас звертаються абсолютно з різними питаннями. Найпоширеніше - це ГРВІ та кардіологія. Між іншим, мені дуже допомагає те, що я прийшов школу кардіологічну під час ординатури. Тому, що відсоток кардіологічних хвороб у нашого населення доволі великий. В основному це гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця, стенокардія.

Чому ви називаєте себе фрілансером?

• Я фрілансер, бо приходжу в амбулаторію, коли в мене виходить. Зараз я працюю ще на вакцинації. Зазвичай це з 9 до 16 чи 17 години. Іноді можу раніше звільнитися, іноді - затриматися. Після вакцинації я йду на прийоми. Зараз в мене графік досить гнучкий. Більшість пацієнтів мають мій особистий номер телефону. Тому вони мені дзвонять і ми домовляємося, коли вони прийдуть. 

Скільки людей ви вакцинуєте на день та чи є в людей реакція на щеплення?

• Я щеплюю людей вакциною Pfizer. На день вакцинуємо близько 140 осіб. Щеплюємо певні категорії населення. Наприклад, їздили по області в будинки для людей похилого віку. Також робили щеплення пацієнтам психоневрологічного диспансеру. Серед тих, кого вакцинували, були і пожежники, і прикордонники, і вчителі, - каже медик.

• Pfizer - це хороша вакцина. Тому за весь час я жодних негативних реакцій у людей не бачив.

Чи не важко поєднувати вакцинацію і роботу сімейного лікаря?

• У цьому є свої плюси і мінуси. По-перше, це важка робота, що вимагає багато часу. Якби я не був молодим, то, певно, не міг би стільки часу працювати. По-друге, у мене з’являються нові знайомі, в тому числі серед колег. 

Як молодий лікар, що скажете про медичну реформу?

• Напрямок мені дуже подобається. Воно так і повинно до того рухатися. Щоправда, потрібно підтягнути технічну базу. Я говорю про систему Медікс. Необхідно, щоб вона працювала цілодобово. Бо, на жаль, так не завжди буває. От вчора, наприклад, система цілий день не функціонувала. І ніхто нічого з цим не міг зробити. 

Чи вистачає молодому лікарю зарплати?

• Зарплата сімейного лікаря залежить від кількості заключених декларацій. Також у мене є доплати за вакцинацію. Хотілося б, звичайно, більше. Це бажання присутнє у всіх лікарів. Адже це велика кількість роботи і завжди відповідальність. 

Як ви абстрагуєтеся від роботи й проводите відпустку?

• Ми з дружиною любимо ходити в походу. Востаннє були в Закарпатті. Почали цим займатися ще зі студентських років. У вільний від роботи час ходжу в кафе, ресторани, на дискотеки. А ще люблю рок-фестивалі. “Файне місто”, “Rock&Buh”, “Respublica” - все це мені подобається. 

У чому перевага молодого лікаря над більш досвідченими фахівцями?

• Перевага молодого лікаря в енергії, силі, ентузіазмі. У такого медика є бажання працювати і він хоче робити все на максимум. Він емоційно ще свіжий. На жаль, не у всіх досвідчених медиків з часом це залишається. 

Відгуки про Андрія Довганя на Medics

Познайомитися із діяльністю чи не кожного лікаря можна за допомогою платформи “Medics”. Там хмельничани залишають свої думки й враження стосовно того чи іншого фахівця. Ми поцікавилися, що пишуть про героя нашого матеріалу. Всього залишено 5 коментарів. Усі вони є позитивними.

Читайте також:

Хто і скільки платить за Medics, який розробив хмельничанин. Аналізуємо медзаклади

Лікар до 30. Розповідаємо про молодих медиків Хмельницького 

Медик після “універу”. Розповідаємо про 29-річного сімейного лікаря Богдана Скринька

Медик до 30: хмельничанка Аліна розповіла про шлях від танців до роботи в інфекційній лікарні

Лікар до 30. Як Ольга Пеленичко впізнає пацієнтів за голосом та їздить на роботу в шоломі

Медик після “універу”. Дитячий лор Валентин малює з пацієнтами та навчає батьків

Медик після універу. Як гінеколог Тарас допомагає народжувати хмельничанкам

Лікар до 30. Дитячий офтальмолог Олександр запросив журналістів на операцію

Лікар після універу. 28-річна Євгена полюбила медицину через жаб

Медик після універу. Ольга допомагає вагітним у 16 і складає меню для дітей

Дитячий патологоанатом Аліса з Хмельницького кайфує від роботи та веде свій блог

Медик після універу. Розповідаємо про педіатра Катерину, яка приймає в Ружичній
 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.