На хмельницькому звалищі сортують сміття і живуть цигани

Поки не навчимося сортувати сміття, завод не побудують. Сортувати відходи людям ліньки, тому в основному цією роботою займаються комунальники на сміттєзвалищі. Журналісти газети "ВСІМ" прийшли на полігон, щоб подивитися на їх роботу.

Сміття з наших квартир потрапляє у сміттєві контейнери, та  мало кого цікавить його подальша доля, транспортування чи переробка.

 

У сміття свій маршрут

Відео дня

Основну масу сміття на полігон вивозять вночі. Це робиться для того, аби автомобілі «Спецкомунтрансу» не заважали учасникам дорожньому руху. Але забрати сміття вчасно вдається не зажди – через припарковані у дворі автомобілі сміттєвоз не може під’їхати до сміттєвого майданчика. Проблема ще й в тому, що люди не сортують сміття.

- Ставлення у людей до сортування сміття дуже різне, - каже директор комунального підприємства «Спецкомунтранс» Владислав Кривенчук. – Той, хто викидає сміття на спеціальних майданчиках, ще відділяє скло від пластика. А ще важче з багатоповерхівками, де користуються сміттєпроводом. Знайдеться  і той, хто викине пакет у перший-ліпший контейнер, незважаючи на його призначення. Контейнери для скла  зеленого кольору, але умудряються просунути пакунок у маленьку дірочку. Можливо, це діти так чинять, але з цим треба щось робити.  

У місті на 28-ми сміттєвозах працює 48 чоловік – вантажники та водії. У будні на маршрут виїжджає 20 автомобілів, з яких два виходять спеціально для збору сміття з євроконтейнерів і два – для великогабаритних контейнерів, які встановлені на виїзді з міста. У вихідні виїжджає 10 автомобілів.

Багатоповерхівки обслуговуються тричі на тиждень. Також є два автомобілі, що вивозять рідкі відходи з лікарень, підприємств та з приватних секторів громадян, які користуються пільгами.  

Просять, щоб платили 

- Найбільша проблема з приватними секторами на вулицях Купріна та Сковороди, там дуже брудно, адже люди не вміють правильно викидати сміття, - каже Владислав Кривенчук. – Місцеві завалюють контейнери гіллям та будівельними відходами. У свій час було важко налагодити вивіз сміття на Ружичній. Але на сьогоднішній день цей приватний сектор являється одним із найчистіших, також гарна організація у Книжківцях.  

Існують великі проблеми з боржниками. Тариф складає 4,18 гривень з одного мешканця та 4,60 з приватного сектору. Але ця сума не перекриває навіть 70 % витрат підприємства. Комунальники не знають, як боротися з неплатниками, адже не вивозити сміття вони просто не можуть. 

- Ми не можемо вжити ніяких мір до боржників, нам залишається лише просити їх платити вчасно, - каже директор комунального підприємства.

Щодня по вуха в болоті та смороді 

Аби дістатися міського сміттєзвалища, необхідно півгодини йти пішки від перехрестя вулиці Рибалка та проспекту Миру. Подолавши цю відстань, журналісти газети «ВСІМ» підійшли до центрального входу до полігону, куди заїжджають сміттєвози. Пройти повз диспетчера без пропуску не можна. Аби побачити, що відбувається за парканом, підходимо до наступних воріт. Поруч бігають собаки.  

Неприємного запаху з дороги не чути – мабуть через те, що надворі прохолодно. Третій в’їзд на полігон видається найспокійнішим. Ця частина звалища поросла травою і сюди сміття вже не завозять. Підходимо ближче до невеличкої цегляної будівлі і бачимо розвішаний одяг. Прямісінько на звалищі живе табір циган. Тут бігають малесенькі діти та ходить вагітна жінка. Люди ведуть господарство – готують їжу, сушать випрані речі та навіть працюють.

Місцеві зустрічають спокійно, але насторожено. Старший чоловік поцікавився, чого ми прийшли. Дізнавшись, що ми журналісти, розповів, що тут працює, і навіть наказав двом хлопцям провести екскурсію по території. Йдемо по розмоклому від дощу болоті. 

- Вам би надягнути чоботи, - сміються хлопці з поліетиленових пакетів у нас на ногах.

Виходимо на верх звалища.

- Там є бригадир, на якого я працюю, - говорить старший з них Давид. Поруч стоїть сміттєвоз,  робітники сортують сміття. – Його (показує на меншого) ще не беруть, а я розкладаю сміття по мішках. Коли жара, то сильно смердить, але ми вже звикли. Працюємо.

Хлопці залишають нас. Теплішає. Сміття починає смердіти. Під ногами бите скло, обрізки ганчірок, цегла, старі капці, недопалки, залишки їжі, подерті пакети…

На виході зі смітника до нас підходить суворий чоловік. Дядько явно не в гуморі. 

- Хто ви такі? – запитує чоловік. – Тут працюють люди. Тут не можна фотографувати. Не фотографуйте, бо вас побити можуть.

Говоримо, що ми з преси, і незнайомець заспокоюється. 

- Ви знаєте, скільки мільйонів треба, щоб зробити завод?! Хто дасть такі гроші? Тут були вже не одні іноземці – і китайці, і американці. Приїхали, подивилися і по всьому, - каже чоловік.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.